Проїжджаючи по селах і селищах, вже не звертаєш уваги на одноманітність цілих вулиць. Вишикувалися в ряд коробки цегляних і панельних будинків 25-ій серії безликі і схожі один на одного, немов брати-близнюки. Це результат типового будівництва, досить широко розгорнувся в 70 - 80 роках.
Однак чи можна звинувачувати проектувальників і будівельників за цей сірий шаблон? Мабуть ні. У той час вирішувалася одна з найбільш нагальних для селян проблем - житлова. І хоча на це відпускалися величезні кошти і щорічно в будь-якому селі здавалися в експлуатацію по 15-40 квартир, було не до "надмірностей". Для того, щоб виконати план, забезпечити людей житлом, був потрібний перш за все метраж. Чим більше тим краще. Про естетичний вигляд будівель ніхто і не думав.
Тим часом так було не завжди. Здавна в селах і селах кожен господар, зачинаючи будівництво, хотів, щоб його рубана хата була "не як у всіх". Та й теслі, виходячи з можливостей замовника, наявності матеріалу намагалися догодити йому.
До сих пір ще збереглися будинки старої споруди, на які дивишся і просто не можеш не захоплюватися їх обробкою. Величезні візерункові лиштви, кілька вигадлива переведення в готівку фронтону, витіюваті карнизи, прикрашений облицюванням фасад - все це додає будові особливий неповторний колорит. Ось чому навіть в сіру, сумну погоду такі будинки ніби світяться.
Зазвичай витіюватими візерунками будови прикрашали самі теслі. Це було як би їх творчим клеймом. Однак не рідко і сам господар не проти був зайнятися "дерев'яним" творчістю. Тут вже на скільки вистачало фантазії та вміння. Довгими осінніми вечорами, коли позаду залишалися збиральні роботи, коротали умільці час з інструментом в руках.
Ні не просто вирізати красивий лиштва. На це часом йшли цілі тижні. Зате потім, по весні, цією роботою милувалися всі селяни. Звичайно, візерункові прикраси не робили будинок міцніше, але від них ставало тепліше на душі. А адже це теж дуже і дуже важливо.
Рафіс Мушарапов, студент УГТУ.