Читати або завантажити (mobi, fb2, epub) твору Габріеля Гарсія Маркеса російською мовою можна тут.
Дитячі та юнацькі роки
Ще хлопчик дуже любив свій таємничий старий будинок, в якому, на переконання всіх мешканців, водилися примари, але їх ніхто не боявся - адже це були духи предків. У світі дитинства Габріеля реальність і чари перепліталися так само органічно, як згодом вони будуть переплітатися в його романах.
Після смерті діда (1936 г.) 9-річний Габріель переїхав до батьків; його віддали вчитися в інтернат провінційного містечка Сікапіра (ісп. Zikapira), в 30 км на північ від Боготи. З 1940 р він продовжив навчання в єзуїтському коледжі, де підліток захоплено писав замітки для шкільної стінгазети і захопився поезією.
У 1946 р за наполяганням батьків Габріель вступив до Національного Університет Боготи на юридичний факультет. Тоді ж (1945-1946 рр.) Він познайомився з дочкою заможного аптекаря - Мерседес Барча Пардо (ісп. Mercedes Barcha Pardo), своєю майбутньою дружиною.
Журналістика, початок літературної діяльності
Осягаючи тонкощі юриспруденції, Маркес все більше переконувався, що література і журналістика привертають його набагато більше, ніж вивчення законів. До того ж, навколишні захоплювалися його романтичними віршами і першими розповідями. Найбільший вплив на початківця літератора надали такі майстри пера, як Ернест Хемінгуей (англ. Ernest Hemingway; американський письменник), Вільям Фолкнер (англ. William Faulkner; американський прозаїк), Джеймс Джойс (англ. James Joyce; ірландський письменник і поет), Вірджинія Вулф (англ. Virginia Woolf; британська письменниця), Франц Кафка (нім. Franz Kafka; німецькомовний письменник).
У 1948 р Габріель переїхав в Картахену (ісп. Cartagena), де продовжив юридичну освіту і співпрацював з газетою «El Universal». У 1950 р він перервав навчання, щоб працювати оглядачем в газеті «El Heraldo» ( «глашатай») в Барранкилье (ісп. Barranquilla), будучи активним членом об'єднання письменників і журналістів «Grupo de Barranquilla».
У 1961 р сім'я переїхала в Мексику, і через 3 роки у подружжя народився другий син, Гонсало (що став згодом графічним дизайнером).
Маркес не переставав займатися письменництвом, пишучи оповідання та кіносценарії. У 1955 р в Боготі вийшла його перша повість «Опале листя» (ісп. «La hojarasca»), видана на кошти друзів, в якій Габріель вперше заявив про себе, як про серйозного прозаїка. Ця повість відкрила великий прозовий цикл про Макондо. спекотному приморському містечку, зануреному в атмосферу пригод і чудес. «Палої листя» на батьківщині містечку письменника називали людей, що кочують у пошуках заробітку з місця на місце. У творі чітко звучить тема самотності - стала однією з центральних у творчості Маркеса.
Світова популярність
«Сто років самотності» справив фурор в літературному світі. Перші тиражі роману розійшлися за лічені тижні; він був визнаний «шедевром латиноамериканської прози», і незабаром переведений на основні європейські мови.
Роман був нагороджений численними преміями, письменник став почесним доктором Колумбійського університету в Нью-Йорку і переїхав до іспанської Барселони.
Не перериваючи літературної діяльності, в 1974 р Маркес заснував в Боготі ліву газету "Alternativa" і в період 1975-1981 рр. займався політичною журналістикою.
Наступним твором став роман «Осінь патріарха» (ісп. El otoño del patriarca; 1975 г.), який письменник називав «поемою про самотність влади». Продовження «диктаторської» теми простежується в повісті «Хроніка оголошеної смерті» (ісп. Cronica de una muerte anunciada; 1981 г.), приводом для створення якої послужив прихід до влади Піночета. хоча дія розгортається в зовсім інший час.
У 1982 р колумбійський письменник отримав Нобелівську премію з літератури з наступним обґрунтуванням: «За романи та оповідання, в яких фантазія і реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цілого континенту». На церемонії нагородження лауреат виступив з промовою "Самотність Латинської Америки" (ісп. La soledad de America Latina), моментально здобула широку популярність. «Письменник несе відповідальність за створення утопії, ... де любов буде справжньою, а щастя - можливим, і там люди, приречені на самотність, знайдуть ... право на життя». - підкреслив Гарсіа Маркес.
Весь цей час він продовжував видавати повісті та біографічні розповіді, писати кіносценарії - 6 творів Маркеса були екранізовані.
Впізнаєте? Саме. Шакіра ...
Визнання письменника в Росії
У Всеросійській бібліотеці іноземної літератури пройшла виставка «Книги Габріеля Гарсіа Маркеса» і фотовиставка «Наш дорогий Габо». В Інституті Сервантеса - виставка сучасних російських художників і показ циклу екранізацій творів колумбійського письменника.
Московський метрополітен теж взяв участь в урочистостях з програмою «Поезія в метро»: 7 вагонів електропоїздів знайомили пасажирів з юнацькими віршами і фрагментами романів великого письменника.
Хвороба, смерть
До самого останнього подиху поруч з письменником перебувала його рідні - дружина Мерседес Барча і сини - Родріго і Гонсало.
Тіло Гарсіа Маркеса було в ту ж ніч піддано кремації.
Прощання з Майстром
У зв'язку зі смертю великого Майстра влади Колумбії оголосила в країні 3-денний траур.
У церемонії прощання, що пройшла в центрі мексиканської столиці, в Палаці образотворчих мистецтв (ісп. Palacio de Bellas Artes), брали участь друзі письменника, літератори, політики, представники громадськості. Над урною з прахом видатного письменника схилили голови президенти Колумбії і Мексики, Хуан Мануель Сантос (ісп. Juan Manuel Santos) і Енріке Пенья Ньєто (ісп. Enrique Peña Nieto).
У прощальній промові колумбійський президент сказав: «Щоб уявити Латинську Америку за допомогою символу чуттєвості, благородства і величі, то Габріель Маркес для цього - ідеальний образ».
Президент Мексики в свою чергу зазначив: «Габріель Гарсіа Маркес отримав за своє життя саме велике визнання, яке тільки існує: щиру любов і ніжність мільйонів людей у всьому світі».
На завершення панахиди шанувальники Габо проводили його в останню путь гучними оплесками і тисячами жовтих паперових метеликів, запущених в нічне небо Мехіко (нагадування про роман «Сто років самотності», за героєм якого завжди йшли жовті метелики). Символічна панахида пройшла і на батьківщині письменника, в колумбійському місті Аракатака. Як повідомлялося в пресі, прах письменника був розділений між двома країнами, але місце його поховання тримається в таємниці.
Символічна урна з прахом Маркеса, наповнена записками зі співчуттями, була пронесена вулицями міста в головний Собор, де відбулася поминальна служба.
Цитати з творів
- Я не ношу капелюха, щоб ні перед ким її не знімати.
- Людина так любить одноразові речі тому, що він і сам одноразовий.
- Хто довго чекав, може почекати ще трохи. / "Полковнику ніхто не пише".
- Будь-яка річ - жива; треба тільки зуміти розбудити її душу.
- Навіщо витрачати багато слів, щоб пояснити те, що відчуває людина на війні, якщо достатньо одного слова - СТРАХ.
- Нас оточують ... фантастичні речі, а письменники завзято розповідають нам про незначні, повсякденні події.
"Посміхайся, що не будеш приносити задоволення біді."
Габо: роздуми про життя
- У мене була дружина і двоє маленьких синів. Я працював піар-менеджером і редагував кіносценарії; щоб написати роман ( «Сто років самотності»), потрібно було відмовитися від стабільного заробітку. Я заклав машину і ... почав писати. Мерседес кожен день ... добувала мені папір, сигарети, словом, все необхідне для роботи. Коли книга була закінчена, ми ... заборгували всім крамарям в окрузі ... Не залишилося грошей на те, щоб послати текст видавцеві, тоді Мерседес заклала міксер і фен, сказавши тільки: «Не приведи господи, щоб роман виявився поганим».
- Я завжди говорив, що одружився, щоб не снідати на самоті.
- Я намагаюся запобігти неприємні сюрпризи: віддаю перевагу сходи - ескалаторах, все що завгодно - літакам.
- Я абсолютно впевнений, що жінки правлять світом. Зрада - єдине, чого жінки не прощають.
- Якби я не став письменником, я б хотів бути тапером в барі, щоб допомагати закоханим сильніше любити один одного ...
- Я дуже хочу, щоб мене любили, тому я і пишу ...
- Великі лиха неминуче породжували велике достаток - вони змушують людей хотіти жити!
- Умій цінувати того, хто без тебе не може, не женися за тим, хто щасливий без тебе!
- Жодна людина не заслуговує твоїх сліз, а ті, хто заслуговують, не змусять тебе плакати.
- Ніколи не переставай посміхатися, навіть коли тобі сумно: хтось може закохатися в твою посмішку.
- Якщо одного разу тобі захочеться плакати - поклич мене ... Не обіцяю, що змушу тебе сміятися, але я обов'язково поплачу разом з тобою ... Якщо одного разу ти захочеш втекти - поклич мене ... Не обіцяю, що попрошу тебе залишитися, але я втечу разом з тобою. Якщо одного разу тобі не захочеться нікого чути - поклич мене, я помовчу разом з тобою ... Але якщо одного разу ти покличеш, а я не откликнись - поспішає до мене! Ймовірно, в цей момент я в тобі дуже потребую ...
- Люди помиляються, думаючи, що коли вони старіють, то перестають любити: навпаки, вони старіють тому, що перестають любити!
- Я люблю тебе не за те, хто ти; а за те, хто я поруч з тобою.
- Справжній друг - це той, хто тримає тебе за руку і відчуває твоє серце.
- Завжди знайдуться люди, які зроблять тобі боляче. Але потрібно продовжувати вірити людям, просто бути трохи обережнішим.
- Як не старайся, все краще приходить несподівано ...
- Не плач, тому що це пройшло; посміхнися, тому що це було.
- У цьому світі ти лише людина, але для когось ти - цілий світ!
цікаві факти
