Флегмона шлунка - гнійне запалення шлунковому стінки з переважним ураженням підслизового шару.
Історична довідка. Термін «флегмона шлунка» запропонованого-дружин П. Коноваловим (1888).
Поширеність. Частота флегмони шлунка серед інших його хірургічних захворювань становить 0,004-0,01%. Зустрічається вона переважно у чоловіків у віці 40- 60 років.
Причини флегмони шлунка і патогенез. Розвиток флегмони шлунка свя-зано з проникненням мікробної флори в його стінку. Найчастіше це відбувається через слизову оболонку, пошкоджену внаслідок її вія механічної травми чужорідним тілом, при хірургічних втручаннях, виразковій хворобі, раку (первинна флегмона). Нерідко розвиток запального процесу обумовлено гема-тогенно-лімфогенним занесенням інфекції (вторинна флегмона).
Збудниками захворювання є стрептокок, стафілокок, кишкова паличка, анаеробні мікроби.
Появі флегмони шлунка сприяють сенсибілізація організму, знижена кислотопродукуюча функція шлунка. Первинно уражається підслизовий шар органу, наявність в ко-тором великої кількості пухкої сполучної тканини ство-дає сприятливі умови для поширення запалення. Патологічна анатомія. Гнійне запалення у хворих флегмоною шлунка може бути обмеженим (абсцес), що локалізуються в якійсь одній його області, або дифузним, що вражає весь шлунок. Нерідко воно поширюється на стравохід і дванадцятипалу кишку. При гострому запаленні стінка шлунка потовщена, набрякла, з безліччю субсерозних гнійників і точкових крововиливів, накладень фібрину. На розрізі вона має студнеобразная вид. З поверхні розрізу при натисканні виділяються гній і газ. Слизова оболонка із'язвлена. Мікроскопічно відзначається дифузна лейкоци-тарна інфільтрація всіх шарів стінки шлунка, більш виражена в підслизовому шарі.
Зміна стінки шлунка у осіб з хронічною формою флегмони нагадує її поразку пухлиною. Вона потовщена, ущільнена, набрякла. В ході мікроскопічного дослідження на-ходять диффузную інфільтрацію підслизового шару і мишеч-ної оболонки лімфоцитами, плазмоцитами, гістіоцитами і фібробластами.
Симптоми флегмони шлунка. Виділяють гостру, підгостру і хронічну форми флегмони шлунка.
Гостра форма в переважній кількості спостережень пов'язана з первинним ураженням шлунка. До основних її клінічних проявів відносяться інтенсивна, ріжучий або схваткообраз-ва біль в епігастрії, нудота, багаторазова блювота, слюнотече-ня, гикавка, смердюча відрижка, спрага. Біль зменшується в вер-тікальном положенні тіла, що пояснюється зниженням тиску шлунка на нервові сплетенія- Одночасно підвищується тим-пература до 38-39 ° С. При гострій формі флегмони шлунка со-стояння хворих прогресивно погіршується: знижується артеріальний тиск, на-розтануть тахікардія, метеоризм. На 3-4-у добу після початку за-болевания внаслідок гнійного ураження всіх шарів стінки же-лудка або прориву абсцесу в черевну порожнину розвивається пе-ритон. Часто гостра форма флегмони ускладнюється желудоч-ним кровотечею з виразок слизової оболонки, пер-фораціей шлунка.
Подострая форма властива вторинної флегмоне шлунка. Для даної форми захворювання типово повільне наростання основних клінічних симптомів.
Хронічна форма є результатом гострого запалення. Як правило, вона протікає з періодами загострення і ремісії, часто супроводжується звуженням шлунка, виразкою слизу-стій з кровотечею.
Діагностика флегмони шлунка. У хворих флегмоною шлунка пальпаторно в епігастральній ділянці знаходять опухолевидное образо-вання тестоватойконсистенції. Під час фіброгастроскопії шлунка відзначаються скупчення гнійної рідини, некротіч-ські зміни слизової оболонки. На оглядовій рентгенограм-ме, а також на УЗД в проекції шлунка визначаються бульбашки повітря, несмещаемий при зміні положення тіла хворого. Для діагностики флегмони шлунка може вико-тися і рентгеноконтрастні дослідження шлунка з водної суспензією барію сульфату, в ході якого виявляються потовщення шлункової стінки, зникнення властивої їй еластичності, дефекти наповнення, а при хронічній формі - рубцева деформація.
Лікування флегмони шлунка. На ранній стадії захворювання, що характеризується-щейся відсутністю перитоніту, можливе проведення комплекс-ного медикаментозного лікування. Воно включає: 1) масивну антибактеріальну терапію, в тому числі з регіонарним введе-ням антибіотиків в стовбур чревной артерії; 2) призначення про-тівовоспалітельние, десенсибилизирующих препаратів, анти-оксидантів і т. П .; 3) дезинтоксикацию організму (форсований-ний діурез, гемосорбція, плазмаферез і т. Д.); 4) переливання крові, білкових препаратів і т. Д. При перитоніті показано ви-конання екстреного хірургічного втручання. У біль-них з органічним ураженням шлунка проводиться його резекція. У випадках важкого. стану хворих або дифузійної флегмони застосовується обколювання стінки шлунка малого і великого сальників антибіотиками у поєднанні з оментогастропексіей. Черевна порожнина сануючих і дренується.