Фізичні та юридичні особи, які беруть участь в кримінальному процесі, називаються вають його суб'єктами і діляться на три великі групи:
1. Державні органи та їх посадові особи (органи дізнання і пред-ньо слідства, суд, прокуратура). Ці суб'єкти безпосередньо при-міняють норми права і мають владні повноваження щодо інших суб'єктів процесу, перш за все - щодо учасників процесу.
2. Обвинувачений, підозрюваний, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач. Названі суб'єкти відстоюють у кримінальному процесі свій лич-ний інтерес, захисники ж і представники - права і інтереси підзахисних і довірителів. Для досягнення своїх цілей учасники процесу використовують уста-новлені законом процесуальні права і обов'язки. Всі зазначені участ-ники процесу вступають в справу за рішенням (дозволом) посадової особи, яка застосовує при цьому відповідну норму права.
3. Свідок, експерт, фахівець, перекладач, поняті, секретар судово-го засідання, а також представники громадськості: громадські обвинувачі і громадські захисники. Особи, які входять до цієї групи, залучаються в процес відповідною посадовою особою для сприяння у здійсненні. правосуддя. Всі ці суб'єкти кримінального процесу також мають коло прав і обя-занностей, але не мають особистої зацікавленості в результаті справи (за исключе-ням, можливо, деяких свідків, які перебувають в дружбі чи родинних відносинах з представниками другої групи суб'єктів).
Наведене вище поділ притаманне будь-якому кримінальному процесу, незалежні-Сімо від часу і місця його відправлення, так як кожен учасник кримінального процесу (суб'єкт другий або третьої групи) виконує одну з трьох основних процесуальних функцій: обвинувачення, захист, вирішення справи.
Процесуальна функція - вид діяльності суб'єкта процесу, в зв'язку з ко-торою він бере участь у справі *.
У стадії попереднього розслідування і дізнання орган дізнання, следо-ватель, прокурор здійснюють функцію обвинувачення; функція захисту в даній стадії здійснюється підозрюваним, обвинуваченим, їх захисниками шляхом спів-вершения різних процесуальних дій, спрямованих на повне або часткове спростування звинувачення, а також на встановлення будь-яких йдуть-нізацією, що пом'якшують становище підозрюваного і обвинуваченого. У зв'язку з відсутністю на даній стадії функції вирішення справи додатковими гарантія-ми прав підозрюваного і обвинуваченого є функція судового контролю за обґрунтованістю та законністю арешту (продовження терміну утримання під стра-лень), а також функція прокурорського нагляду за точним і однаковим ис-полнением законів органами дізнання і попереднього слідства, хоча, як зазначалося вище, перелічені функції не є основними.
Захисник - фізична особа, яка в установленому законом порядку допущено до участі в кримінальній справі з метою захисту прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого (в стадії попереднього слідства), підсудного (в стадії призначення судового засідання, судового розгляду), засудженого або виправданого (касаційна інстанція, наглядова інстанція, перегляд за нововиявленими обставинами), а також для надання їм іншої юридичної допомоги *.
Районним народним судом громадянин П. був осужденnocm. 120, 210 і ч. 2 cm. 121 У До РРФСР за вчинення розпусних дій і актів мужолозтва з не-повнолітніми. Однак, як з'ясувалося, у П. були психічні вади, в силу яких органи слідства і суд зобов'язані були забезпечити участь захисника в справі з моменту пред'явлення обвинувачення (а за чинним нині законодавством - з моменту затримання або взяття під варту до пред'явлення обвинувачення).
Однак ця вимога закону не було виконано ні на попередньому слідстві ні в судовому засіданні, ніж було порушено право громадянина П. на захист
Заступник прокурора РРФСР приніс протест в Судову колегію у кримінальних справах Верховного суду України про скасування вироку і наступних судових ре-шений через порушення слідчими органами і судом права на захист, після чого колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила дан-ний протест і направила справу на нове розслідування. *
* Практика прокурорського нагляду при розгляді судами кримінальних справ М. 1987. С. 470-471.
Конституційне закріплення права на захист обумовлено важливістю ролі адвоката в кримінальному процесі Частина 1 ст. 51 КПК України так визначає мету, з якою адвокат бере участь у справі: «Захисник зобов'язаний використовувати всі зазначені в законі засоби і способи захисту з метою виявлення обставин, оп-равдивающіх підозрюваного або обвинуваченого, пом'якшують їх відповідальність-ність, надавати їм необхідну юридичну допомогу» .
Наведене положення не дає відповіді на дискусійне питання про сумісність внутрішнього переконання адвоката з позицією, зайнятою у справі його подзащіт-ним. Зокрема, навіть Ф.М. Достоєвський в одному зі своїх творі назвав адвоката «найнятої совістю», і цю думку поділяє сьогодні більшість следо-ному. Багато хто вважає адвоката мало не пособником злочинця, оскільки, на їхню думку, адвокат за сплачений гонорар допомагає йому уникнути заслуженої кари. Дійсно, більшість правознавців і самих адвокатів справедливо і обґрунтовано вважають, що захисник пов'язаний з позицією свого підзахисного, так-же якщо ця позиція суперечить внутрішнім переконанням захисника. Однак це відбувається лише тоді, коли підозрюваний (обвинувачений, підсудний) негативні-ет свою провину в скоєнні інкримінованого йому злочину. Якщо ж він при-знав себе винним, а адвокат, проаналізувавши наявну у нього інформацію, приходить до висновку про визнання підзахисним своєї вини в силу будь-яких лич-них мотивів, наприклад, з метою захистити третю особу від кримінального переслідування або внаслідок вигадування самого злочину, - в цих випадках позиція ад-вокатив не тільки може, а й повинна діаметрально розходитися з позицією його підзахисного. На слушне міркування українського правознавця І. Фойніцкого, «захисник може і повинен захищати підсудного (обвинуваченого), не соромлячись-Ясь своїм особистою думкою про винність, причому він зобов'язаний утримуватися від за-явище, які можуть зашкодити інтересам захисту». *
Кримінальне право - галузь публічного права, що регулює відносини, пов'язані зі злочинністю та наказуемостью діянь. Як будь-яка галузь права кримінальне.
www.bibliotekar.ru/teoria-gosudarstva-i-prava-7/131.htm
Становий характер феодального кримінального права. Кримінальне право.
Кримінальне право. Поняття злочину в пам'ятках права визначалося по-різному. В одному випадку вона розглядалася як порушення норм права - «виступ» з.
www.bibliotekar.ru/teoria-gosudarstva-i-prava-6/100.htm
Види злочинів. Кримінальне право .
Кримінальне право. У казахському звичаєвому праві особливо багато норм було присвячено покаранням за злочинні діяння. При цьому своєрідність господарського життя.
bibliotekar.ru/teoria-gosudarstva-i-prava-6/151.htm
Статут про покарання, що накладаються світовими суддями. Кримінальне право.
Кримінальне право. На початку XX ст. вУкаіни діяло кілька великих кримінальних кодексів: Ухвала про покарання кримінальних та виправних (1845 р
bibliotekar.ru/teoria-gosudarstva-i-prava-6/189.htm
Розвиток кримінального права. Розвиток феодалізму. Кримінальне право .
Кримінальне право. Якщо цивільні правовідносини розвивалися порівняно повільно, то кримінальне право в даний період зазнало істотних змін.
bibliotekar.ru/teoria-gosudarstva-i-prava-6/73.htm
Кримінальне право. Розвивається і система державних.
Кримінальне право. У XVIII ст. кримінальне право зробило значний крок вперед. Це пояснювалося як загостренням класових протиріч.
bibliotekar.ru/teoria-gosudarstva-i-prava-6/161.htm
Основний принцип феодального права. Розробка норм кримінального.
Кримінальне право. Розробці норм кримінального права Укладення Василя Лупу приділяло найбільше уваги (в ньому містилося понад 1000 статей, що відносяться до.
bibliotekar.ru/teoria-gosudarstva-i-prava-6/125.htm
Предмет кримінального права. Підстава кримінальної відповідальності.
Вельми радикального перегляду піддалися загальні положення про кримінальну відповідальність, які увібрали в себе новели, внесені в кримінальне право Франції.
bibliotekar.ru/osnovy-prava-1/127.htm