Структура власного капіталу підприємства 22
Склад позикового капіталу підприємства 23
Список використаних джерел 28
З переходом української економіки на ринкові засади господарювання перед підприємцями постала проблема забезпечення виробництва фінансовими ресурсами. Якщо при плановій економіці підприємства могли розраховувати на допомогу держави з його системою перерозподілу фінансових ресурсів, то в сучасних умовах господарювання вирішення питання виживання і процвітання знаходиться в руках підприємства.
Фінансові ресурси підприємства - це грошові доходи і надходження, що знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат по розширеному відтворенню і економічному стимулюванню працюючих. Розрізняють два основних види фінансових ресурсів, необхідних для діяльності підприємства. Довгострокові фінансові кошти у вигляді основних фондів (капіталу) і короткострокові (поточні) фінансові кошти для кожного виробничого циклу, т. Е. До моменту отримання доходу від продажу продукції. Також з визначення фінансових ресурсів випливає, що за походженням вони поділяються на внутрішні (власні) і зовнішні (залучені). У свою чергу внутрішні в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку і амортизації, а в перетвореної формі - у вигляді зобов'язань перед службовцями підприємства.
Чистий прибуток являє собою частину доходів комерційного підприємства, яка утворюється після вирахування із загальної суми доходів обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини відсотків та інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток залишається в розпорядженні організації і розподіляється за рішеннями її керівних органів.
Зовнішні або залучені фінансові ресурси діляться також на дві групи: власні і позикові. Такий поділ обумовлено формою капіталу, в якій він вкладається зовнішніми учасниками в розвиток даної підприємства: як підприємницький або як позичковий капітал. Відповідно результатом вкладень підприємницького капіталу є утворення залучених власних фінансових ресурсів, результатом вкладень позичкового капіталу - позикові кошти.
Поняття і структура фінансових ресурсів на підприємстві
Самостійність комерційних організацій в прийнятті рішень передбачає залучення фінансових ресурсів з різних джерел і формування прийнятної для організації структури капіталу. Потреба в джерелах фінансування виникає у кожної організації на всіх стадіях її життєвого циклу. Тому проблеми вибору способів і форм мобілізації фінансових ресурсів, оцінки їх прийнятності для організації, управління структурою капіталу набувають для фінансових менеджерів першорядне значення.
Для розвитку виробництва, збільшення обсягів випуску і підвищення конкурентоспроможності продукції необхідно оновлення основних фондів, а отже, і джерел довгострокових інвестицій. На тлі постійного скорочення державних асигнувань і обмежених можливостей для самофінансування основний акцент повинен бути зроблений на використанні у відтворювальному процесі зовнішніх фінансових ресурсів. Таким чином, управління фінансовими ресурсами і капіталом організації є одним з найбільш важливих ланок системи фінансового менеджменту.
Актуальність даної проблеми, а також недостатня розробка її окремих сторін визначили вибір тим пропонованих статей, які присвячені деяким теоретичним і практичним аспектам управління структурою капіталу організації [15, с.6].
Їх метою є дослідження сутності фінансових ресурсів і їх співвідношення з капіталом організації на основі відтворювального підходу; елементів процесу управління капіталом українських організацій з використанням програмних продуктів і розгляд можливих шляхів вдосконалення цього процесу.
Фінанси як система економічних відносин суспільства пов'язані з опосредованием кругообігу фондів грошових коштів в процесі відтворення. Кругообіг фондів зумовлює утворення і розподіл (перерозподіл) сукупного суспільного продукту і національного доходу і формування на цій основі фондів фінансових ресурсів різного призначення.
На мікрорівні фінансові відносини виникають задовго до початку первинного розподілу створеного продукту. Дані відносини проявляються в період створення організації і виявляють себе акумулюванням фінансових ресурсів на цілі фінансування наміченого заходу. Надалі фінансові відносини супроводжують весь процес створення нової вартості або розподілу і перерозподілу вже наявної. В умовах ринкової економіки успішність діяльності організації залежить не тільки від правильно обраної політики управління власне виробництвом і матеріальними потоками, а й значною мірою від обґрунтованої стратегії управління її фінансовими ресурсами і капіталом.
Фінансові ресурси, будучи матеріальними носіями фінансових відносин, опосередковує обмінні і розподільчі процеси, виражені цими відносинами при розподілі вартості суспільного продукту (первинний розподіл), перерозподіл через бюджети різних рівнів, позабюджетні фонди, фонди страхування. Фінансові ресурси організацій знаходяться в безперервному русі. Завдяки постійній зміні функціональних форм фінансових ресурсів в процесі їх кругообігу (грошова - товарна - продуктивна - товарна - грошова) забезпечується, в кінцевому рахунку, повернення авансованих фінансових коштів з деяким приростом. У зв'язку з цим вважаємо, що неправомірно до фінансових ресурсів відносити лише грошові доходи і надходження, які спрямовуються на цілі розширеного відтворення. Просте відтворення - база розширеного відтворення - позбавляється тим самим джерелом фінансування і, отже, ставиться під сумнів сам факт його існування. Тому видається справедливим вислів Л.Н. Павлової про те, що «фінансування і кредитування підприємств - це сукупність форм і методів, принципів і умов фінансового забезпечення простого і розширеного відтворення при обмеженому обсязі фінансових коштів» [11, с.171].
Аналогічної точки зору дотримується В.Е.Леонтьев, який відзначає, що «фінансові ресурси підприємства являють собою сукупність капіталу, майна і інших засобів підприємства, виражені в грошовій формі, які знаходяться в розпорядженні цього підприємства, використовуються або можуть бути використані їм в процесі фінансово -господарської діяльності для виконання своїх функцій »[8, с.70].
Фінансові ресурси - грошові доходи, надходження і накопичення, що знаходяться в розпорядженні організацій та держави, призначені для здійснення витрат по простому і розширеному відтворенню, виконання зобов'язань перед фінансово-кредитною системою. Виходячи з цього визначення, основним джерелом фінансових ресурсів на макрорівні є вартість валового національного продукту, яка використовується на відшкодування витрачених у процесі кругообігу факторів виробництва. Для визначення ступеня насиченості реального виробництва фінансовими ресурсами використовується показник відношення капіталізації до валового внутрішнього продукту. В умовах економічних криз в якості фінансових ресурсів може виступати і частина національного багатства. Таким чином, з точки зору призначення фінансові ресурси на макрорівні можна поділити на дві групи:
--------- направляються на просте відтворення (на відшкодування витрачених факторів виробництва);
- направляються на розширене відтворення (інвестиційні).
Перша група формується за рахунок частини валового національного продукту, що направляється на відшкодування витрачених оборотних коштів, і частини амортизаційного фонду; друга - за рахунок амортизаційного фонду, прибутку і коштів, що мобілізуються на фінансовому ринку.
Капітал - найвищий стан фінансових ресурсів, коли ці ресурси, функціонуючи в господарській діяльності, приносять прибуток [4, с.110]. Звісно ж, що капітал - сукупність фінансових ресурсів, перетворених в процесі ділового обороту господарюючих суб'єктів в матеріальні, нематеріальні і фінансові активи. Це більш висока форма організації фінансових ресурсів, яку відрізняють ознаки безперервного руху і рентабельності. Для того щоб не порушувати відтворювальний процес, необхідно будь-яку економічну зміну розглядати з позиції динаміки кругообігу фінансових ресурсів і з урахуванням даних змін будувати політику управління капіталом. Подібно до того, як базою розширеного відтворення є просте, основою кругообігу капіталу організації виступає кругообіг її фінансових ресурсів. Кругообіг фінансових ресурсів на відміну від кругообігу капіталу включає три стадії, а чотири. На першій стадії свого кругообігу фінансові ресурси перетворюються в грошовий капітал (обмін). На цій стадії організації задіють різні джерела фінансування, які грають роль механізму трансформації фінансових ресурсів в капітал. На другій стадії кругообігу фінансових ресурсів відбувається їх розподіл за двома рівнями:
- на відшкодування витрачених у попередньому виробничому циклі факторів виробництва;
- на розширення виробництва.
На третій стадії кругообігу капітал частково трансформується в матеріально-продуктивну форму (в форму основних і оборотних фондів), а фінансові ресурси виступають їх вартісної характеристикою, кількісно збігається з величиною основного та оборотного капіталу. При цьому частина капіталу зберігається в грошовій формі з метою підтримання ліквідності організації. Ця стадія кругообігу фінансових ресурсів по тривалості повністю адекватна стадії кругообігу капіталу, але різниться за якісними характеристиками.
На четвертій стадії кругообігу фінансових ресурсів реалізується вартісної еквівалент виробленої продукції (робіт, послуг), коли організація отримує зовнішній грошовий потік у вигляді виручки від реалізації. На даній стадії кругообіг фінансових ресурсів кожної конкретної організації може виходити за його межі, коли її тимчасово вільні грошові кошти, а також комерційні кредити надаються іншим економічним суб'єктам.
Звісно ж, що перші дві стадії кругообігу фінансових ресурсів відносяться до процесу формування капіталу, третя і четверта - до процесу його використання. Відповідно, поєднуючи відтворювальний підхід до визначення сутності фінансових ресурсів організації і комплексну систему управління ними, можна останню представити таким чином (Додаток А) [15, с.6].