Яценко Я.Р. К.е.н. доцент Хорошева Є.І. Донецький національний університет, Україна
Актуальність питання. Актуальність питання, пов'язаного з управлінням виробничими запасами неможливо спростувати, так як в середньому по промисловим підприємствам України витрати по їх створенню і зберіганню складають близько 62% витрат [1, c.96]. пов'язаних з матеріальним забезпеченням виробництва, а отже мають велику питому вагу в собівартості виробленої продукції і впливають на прибуток підприємства. Значні обсяги фінансових ресурсів вилучаються з обігу і осідають на складах у вигляді запасів.
Невірні рішення про розмір виробничих запасів негайно призведе до втрат в обсягах виробництва або зайвих витрат зі зберігання. Внаслідок наявності на підприємстві надмірних запасів зростає потреба в складських приміщеннях, витратах на страховку і виплат податків, обслуговування джерел їх фінансування. Ефективне управління запасами дає можливість знизити тривалість виробничого і всього операційного циклу, зменшити поточні витрати на з зберігання, вивільнити з поточного господарського обороту частину фінансових засобів, реінвестуя їх в інші активи [2].
Таким чином, менеджери підприємства, зокрема фінансові не повинні недооцінювати значимості якісного та ефективного управління виробничими запасами. Однак, багато хто з них не мають чіткої схеми управління запасами, а також не мають повного уявлення про різноманітність методів дозволяють оптимізувати рівень виробничих запасів і мінімізувати витрати пов'язані з їх створенням і зберіганням.
Огляд наукової літератури: Проблему управління запасами, і зокрема виробничими в своїх наукових працях висвітлювали: стерлінгове А.Н. [7]. Бондарева І.О. Селезньова Н.О. [11], Німакова Є.В. [1], криковських Є.В. Білик І.І. [12], Кіндій М.В. Калужняк Ю.І. Антоненко М.О. [6], Станчевскій В.К. Панкова М.О. Литвиненко О.І. Кондратенко К.Є. [2] та ін.
Специфіка вивчених статей і наукових праць різна, деякі пишуть про запаси в цілому, деякі про товарні запаси, а деякі розглядають виробничі запаси в контексті логістики. Однак, незважаючи на це, всі роботи несуть загальну ідею про те, що запасами необхідно управляти, так як неправильне управління запасів призводить до збільшення витрат підприємства, дестабілізації виробничого процесу, а також в цілому до порушення фінансової стійкості підприємства. Відповідно до вивченими науковими публікаціями, можна зробити висновок, що завдання фінансового менеджера в управлінні виробничими запасами тісно переплітаються з завданнями виробничого менеджменту і маркетингу.
Метою виконання дослідження є виявлення проблем управління запасами в контексті фінансового менеджменту, а також вивчення методів, що дозволяють зробити цей процес ефективним.
Виробничі запаси - це комплексний елемент, що включає наступні види матеріальних ресурсів: сировина і основні матеріали; допоміжні матеріали; напівфабрикати; паливо; тара і упаковка; запасні частини і т.д.
Крім того, виробничі запаси поділяються на: запаси сировини і напівфабрикатів, що надходить із зовнішнього середовища; запаси продукції власного виробництва на різних стадіях виготовлення (напівфабрикати власного виробітку) [4].
Підприємства може вибирати вид політики управління запасами, проте необхідно підходити до цього процесу відповідально, базуючись на попередніх дослідженнях, як власного підприємства, так і галузі в цілому. Менеджерам надається вибір з трьох варіантів: Агресивна політика передбачає, що запаси фінансуються за рахунок короткострокових коштів і існують високі ризики, що впливають на фінансову стійкість підприємства. Також мінімізуються всі страхові резерви запасів. Помірна політика передбачає, що частина запасів фінансується за рахунок власних і довгострокових позикових, а інша частина - за рахунок короткострокових позикових коштів. Створюються нормальні страхові резерви, які призначені для згладжування коливань виробництва при найбільш типових відхиленнях від традиційного циклу. При консервативній політиці (в залежності від специфіки підприємства), якщо запаси входять до складу постійної частини оборотних активів, вони будуть фінансуватися за рахунок власних і довгострокових позикових коштів. Створюються резерви значних розмірів на випадок непередбачених складнощів, пов'язаних із забезпеченням сировиною і матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції. [5]
Також у науковій літературі виділяють дві точки зору на запаси: позитивна і негативна. У вигляді ключових аргументів позитивного підходу в Кінд М.В. Калюжняком Ю.І. і Антоненко О.М. позначені наступні: необхідність безперервного постачання виробництва; спроба страхування збоїв поставок; можливість економії на транспортуванні; можливість економії на отриманні оптових знижок; необхідність підвищення ефективності виробництва; спроба страхування виробничого графіка. [6, с. 70]
Для мінімізації витрат пов'язаних з запасами необхідно правильно ними управляти. Одним з найбільш ефективних методів управління матеріальними елементами оборотних активів є розробка на підприємстві фінансових нормативів.
Оптимальний розмір партії поставки запасів можна визначити з моделі Уїлсона, яка передбачає розрахунок оптимального розміру поставки за формулою:
де? OQ - оптимальний розмір партії поставки; D - необхідний обсяг закупівлі виробничих запасів на рік (квартал); - поточні витрати з розміщення замовлення, доставки товару і їх приямку в розрахунку на одну поставлену партію; - поточні витрати на зберігання одиниці запасів на рік (квартал).
Частота оформлення замовлень розраховується за формулою:
де ЧЗ - частота оформлення замовлення.
При оформленні замовлень на поставку необхідно враховувати час, який буде потрібно постачальнику, щоб здійснити поставку, - цикл замовлення (період випередження). Для цього використовують формулу розрахунку рівня запасів, що вимагає оформлення чергового замовлення:
де ROL - рівень запасів, що вимагає оформлення чергового замовлення; L - період випередження (в місяцях).
Заходи щодо оптимізації виробничих запасів переслідують і таку мету, як вивільнення частини фінансових коштів, що загрузала в надлишки запасів. Розмір вивільняються фінансових коштів в цьому випадку визначається за формулою:
де ФСВ - сума вивільняються фінансових коштів в процесі оптимізації запасів; Зн - потрібні запаси (сума); З ф - фактичні запаси (сума); Здн - потрібні запаси (дні); ЗДa - фактичні запаси (дні); СР - середньоденний обсяг витрачання запасів (сума).
Також в практиці фінансового менеджменту широко використовується ABC-метод управління товарно-матеріальними запасами, відповідно до якого управління дорогими елементами товарно-матеріальних запасів приділяється більше уваги, ніж дешевим [8].
При розробці даної класифікації запасів необхідно враховувати не тільки вартість товарів, а й такі фактори, як значимість для безперервності виробничого процесу, унікальність, небезпека швидкого старіння та ін. [8]
Для прогнозування складських запасів може бути використаний і метод XYZ, що дозволяє класифікувати запаси з певною часткою ризику прогнозів споживання. При виділенні груп X, Y і Z орієнтуються на значення коефіцієнта варіації (V), для кількісної характеристики потреби використовують статистичний ряд відвантажень:
де V - коефіцієнт варіації; # 963; - середньоквадратичне відхилення відвантажень; x - середньоарифметичне відхилення.
До групи Х відносяться запаси стабільного попиту, що мають високу точність прогнозів споживання. Виділення групи Х орієнтується на 10% -ву мінливість, розбіжність характеристик поставки і попиту мінімальне; мінімізація є єдино вірним підходом до управління запасами даної групи.
Ключові відмінності АВС-методу і XYZ-методу: Метод XYZ на відміну від АВС-методу не пов'язаний з законами або об'єктивними взаємодіями якісних і кількісних характеристик об'єктів. Метод XYZ не має універсального характеру АВС-методу. Механізм проведення АВС-методу грунтується на використанні критерію класифікації, що описує якісну сторону досліджуваної сукупності об'єктів. Метод XYZ заснований на характеристиці потреби або попиту на номенклатуру запасу. [10, c.114-116]
Міжнародний економічний форум