Фактори, що впливають на визначення меж позичкового відсотка
Основою, на які спрямована відсоток на макроекономічному рівні, в умовах розвитку ринкових процесів і вільного коливання розміру плати за кредит, є середня норма прибутку в господарстві. Фактори, під впливом яких відсоток відхиляється від середньої норми прибутку в ту чи іншу сторону, підрозділяються на загальні (вплив конкретних економічних умов) і приватні.
До загальних факторів відносяться:
1. Рівень ділової активності в національній економіці. Чим вище рівень ділової активності, тим вище попит на земні ресурси з будь-яких джерел. Слід зазначити, що рівень позичкового відсотка неоднаковий в різні моменти функціонування національної економіки. Так, в період кризи величина ставки мінімальна через відсутність попиту на кредит. У момент пожвавлення ділової активності відсоткові ставки починають рости, відображаючи прискорення руху капіталу в сферу виробництва. До моменту досягнення максимального підйому національної економікою ставки знаходяться на «середньому» рівні, відбиваючи збалансованість попиту і пропозиції фінансових ресурсів. Найбільшою величини позичковий відсоток сягає в період кризи, що насувається. У цій ситуації підприємці не отримують належної віддачі від вкладених раніше коштів, отже, починають затримувати повернення взятих сум і шукати нові ресурси, щоб не зупиняти виробництво в умовах падіння попиту на свою продукцію. В даному випадку величина позичкового відсотка в концентрованому вигляді відображає перспективи розвитку національної економіки.
2. Рівень довіри до держави, уряду. Недовіра до держави або уряду означає відсутність чітких орієнтирів розвитку національної економіки і ясних перспектив вітчизняної грошової одиниці. У такій ситуації скорочується як інвестиційна активність в діловому секторі економіки, так і бажання громадян тримати кошти в банках (тобто ощадна активність).
3. Рівень інфляції. Інфляція, як економічний процес, неоднозначно позначається на темпах розвитку суспільства. У той же час її рівень, як правило, закладається при розрахунку конкретних процентних ставок, і при інших рівних умовах зростання інфляції викликає зростання позичкового відсотка. З цього правила бувають винятки, проте вони зачіпають незначні (з точки зору історії) тимчасові інтервали і характерні для періоду гіперінфляції.
4. Фіскальна і грошово - кредитна політика держави. Проводячи фіскальну політику, держава формує дохідну базу консолідованого бюджету. У разі недостатності ресурсів, зібраних у вигляді податкових відрахувань, держава виходить на фінансовий ринок, збільшуючи попит на кредитні ресурси, а отже, і ціну кредиту. При скороченні державних запозичень величина позичкового відсотка скорочується. Проведення грошово - кредитної політики також може здорожити або здешевити кредит: при проведенні грошово - кредитної експансії (від лат. «Expansio» - поширення, прискорене зростання грошової маси з метою наповнення каналів грошового обігу платіжними інструментами, а також створення вільних дешевих кредитних ресурсів, які можуть сприяти збільшенню темпів зростання економіки) величина вільних ресурсів збільшується і вони дешевшають; при проведенні грошово - кредитної рестрикції (від позднелат. «restrictio» - обмеження, стиснення грошової маси в економіці, як правило, з метою обмеження рівня інфляції. Рестрикція, як і експансія, проводиться центральним банком за допомогою одного і того ж інструментарію: величина ставки рефінансування, рівень резервних відрахувань комерційних банків та операції на відкритому ринку (купівля - продаж державних цінних паперів) вільна грошова маса скорочується, а позичковий відсоток в національній економіці зростає.
5. Ступінь відкритості національного ринку і рівень привабливості національної грошової одиниці. Відкрита національна економіка і довіру до національної грошової одиниці стимулюють приплив іноземного капіталу, що збільшує пропозицію вільних ресурсів і сприяє скороченню позичкового відсотка. У разі низької привабливості національної економіки грошові кошти «йдуть» з країни, загострюючи дефіцит ресурсів, і сприяють зростанню процентних ставок.
Приватні чинники визначаються умовами функціонування комерційного банку, а також особливостями кредитного договору з позичальником. Крім того, вони розрізняються за окремими видами позичкового відсотка і характеру здійснюваної кредитної угоди. В економіці може відбуватися значне число угод, різних за своїм економічним характером (облік векселів та інших комерційних паперів, облік грошових паперів, кредитні, депозитні угоди і т.д.). У кожному разі сторони беруть до уваги величину прийнятого ризику і відповідно до нього призначають величину позичкового відсотка.
1. Рівень депозитного відсотка залежить від:
Рівня відсотка за активними операціями банку;
· Терміну і розміру притягається депозиту;
Рівень відсотка на міжбанківському грошовому ринку за інших рівних умов, як правило, перевищує норму депозитного відсотка, так як враховує витрати і інтереси кредитної установи, що надає позику.
2. Рівень відсотка за активними операціями банку залежить від:
· Обсягу позики і терміну її погашення;
· Наявність забезпечення і його характер;
· Собівартість позичкового капіталу банку;
· Кредитоспроможність позичальника та міцність його взаємин з банком
Собівартість позичкового капіталу банку визначається як відношення загальної суми проведених витрат до обсягу продуктивно розміщених коштів. Зроблені витрати відносяться не до всього позикового капіталу, а лише до тієї частини, яка розміщена продуктивно. Частка коштів, що не одержала продуктивного застосування, відбивається в якості накладних витрат. Собівартість позичкового капіталу розраховується за формулою:
Собівартість позичкового капіталу =
Витрати банку складаються з двох основних елементів:
· Витрат по формуванню ресурсів;
· Витрат по забезпеченню діяльності банку.
В першу групу витрат входять відсотки, сплачені за залученими коштами банків і інших клієнтів, включаючи позики і депозити, відсотки за випущеними борговими цінними паперами.
Виходячи з існуючої класифікації, до другої групи належать такі види витрат:
· Витрати за операціями з іноземною валютою;
· Витрати за операціями з цінними паперами, в тому числі і витрати від переоцінки цінних паперів, комісії, сплачені за операціями з цінними паперами і т.д .;
· Інші зроблені витрати, в тому числі орендні платежі, витрати за операціями з дорогоцінними металами, валютними цінностями, факторингових, лізингових операцій, операцій з довірчого управління майном та ін.
· Штрафи, пені, неустойки сплачені.
Собівартість позичкового капіталу виступає відправним моментом при визначенні на практиці рівня відсотка за активними операціями. Верхня межа позичкового відсотка складається в залежності від ринкових умов. Нижній рівень відсотка визначається витратами банку по залученню і забезпечення функціонування кредитної установи Він знаходиться в прямій залежності від якісного складу ресурсів кредитування. Так, при збільшенні частки платних засобів при інших рівних умовах зростає нижній допустимий рівень відсотка, і навпаки.
При розрахунку норми відсотка в кожній конкретній угоді комерційні банки враховують:
· Рівень базової процентної ставки, яка встановлюється на певний період для найбільш кредитоспроможних клієнтів банку за забезпеченими позиками;
· Надбавку за ризик з урахуванням умов кожної окремої угоди.
Базова процентна ставка визначається виходячи з орієнтовною собівартості позичкового капіталу та закладеного рівня прибутковості позичкових операцій на майбутній період за такою формулою:
Базова процентна ставка = С1 + С2 + Пм
де С1 - середня реальна ціна кредитних ресурсів на планований період;
С2 - відношення планованих витрат по забезпеченню діяльності банку до очікуваного обсягу продуктивно розміщених коштів;
Пм - планований рівень прибутковості позичкових операцій банку.
Середня реальна ціна кредитних ресурсів (С1) визначається за формулою середньозваженої виходячи з ціни окремого виду ресурсів і його питомої ваги в загальній сумі мобілізуються банком (платних і безкоштовних) коштів.
У свою чергу, середня реальна ціна окремих видів ресурсів, що залучаються банком, визначається на основі ринкової номінальної ціни зазначених ресурсів і коригування на норму обов'язкового резерву, депонованого ЦБ РФ.
1 - норма обов'язкового резерву
де, Сд - середня реальна ціна залучених банком строкових депозитів;
Пд - середній ринковий рівень депозитного відсотка.
Аналогічно визначається середня реальна ціна залучення інших видів ресурсів.
Надбавка за рис диференціюється в залежності від наступних критеріїв:
· Наявності і характеру забезпечення по позиці;
· Терміну наданого кредиту;
· Міцності взаємин клієнта з банком;
· Способу нарахування відсотка;
· Дотримання позичальником термінів кредитування.