Євхаристія є переважно Таїнство Церкви. За молитвою всієї Церкви, єпископ або священик бла-гословляет пшеничний хліб і виноградне вино, кото-які силою Святого Духа прелагаются в Тіло і Кров Господа Ісуса Христа і призначаються для подальшого причащання віруючих в прощення їх гріхів, для вічного життя і з'єднання їх з Господом і між собою в єдине тіло Церкви. Освячення святих Дарів і Причастя є єдиним Таїнством Евха-Рісто.
Господь пролив Свою кров і приніс Себе в жертву з любові до роду людського, і тому Тіло і Кров Його таять в собі всю силу цієї жертовної, поєдную-щей любові. Перед Своїми стражданнями Господь благав-ся про єдність всіх в любові: «Отче Святий! збережи їх в ім'я Твоє, тих, яких Ти Мені дав, щоб вони були одно, як і Ми »(Ін.17,11).
З дня П'ятидесятниці апостоли і, за їхнім прикладом, всі християни, стали збиратися для здійснення Евха-Рісто в «день Господній», тобто в неділю, виконуючи наказ Господній: «Чиніть це на Мій воспомина-ня» (Лк.22,19). Таким чином, в християнстві неділя-Сеньє замінило старозавітну суботу, яка була ус-тановлена в спогад Божого Завіту з древнім Ізраїлем. Християни є «новим Ізраїлем», з яким Бог уклав Новий Заповіт у Своєму Синові. Вос-Кресна день замінив суботу, і тому не можна бути членом Церкви, не беручи участь регулярно в недільній Єв-харістіі.
У Православній Церкві, як це було і в першохристиянських громадах, Євхаристія, як Таїнство любові і єднання, відбувається всією Церквою, вона є «спільна справа» всіх вірних, по-грецьки - «літургія». Первона-чільного вона була складена святим апостолом Яковом, потім трохи скорочена Василем Великим, а після нього, вже більш значно - Іоанном Златоустом. В наші дні літургія звершується по чину святого Іоанна Златоуста, і десять раз на рік - по чину святого Василія Великого. В деякі дні Великого Посту з-вершается причащання святими Дарами, освяченими в попередню неділю; ця служба, складена святим Григорієм Двоесловом, називається «літургією Передосвячених Дарів».
Чин літургії складається з трьох частин: проскомидії, літургії оголошених і літургії вірних.
Проскомидія, або пріготовітельная частина, означає приношення, так як в цей час священнослужителі готують принесені віруючими для здійснення безкровної жертви хліб і вино, не випадково для цього призначені Господом. Хліб є символ єднання. Так, в стародавній молитві (Дідахі, 9) говориться: «Як цей переломлюваний хліб бувши розсіяний по пагорбах і, будучи зібраний, став єдиним, так нехай збереться Церква Твоя від кінців землі в Царство Твоє».
Під час проскомидії священик має на дискос (спеціальному блюді) частини хлі-ба: в центрі покладається «Агнець», який на літургії прелагается в Тіло Господнє, навколо - частинки в пам'ять Пресвятої Богородиці (праворуч), за святих (сле-ва), за живих і за померлих (внизу). Таке расположе-ня частинок на дискос символізує Церква, як спів-лайкою вірних навколо Спасителя.
Літургія оголошених закінчується спільною молитвою про різні потреби християн (потрійна ектенія), іноді молитвою про покійних і, нарешті, про оголошених. У цих молитвах висловлюється бажання благаючи-трудящих нести скорботи і тягарі один одного, і, таким об-разом, віруючі об'єднуються у взаємній турботі один про одного.
На літургії вірних присутні тільки хрещені члени церкви. Спів Символу Віри об'єднує всіх майбутніх в храмі в спогляданні вищих істин християнської віри. (Спів Отче наш ...).
Молитви Євхаристійного канону читаються предстоятелем, тобто старшим священнослужителем, єпископом або священиком, від імені Церкви. Вони звернені до Бога Отця, і в них підноситься подяка за все рятівне Провидіння Боже про світ, потім - подяка за спокутне служіння-ня Боголюдини і встановлення Таїнства Евхаріс-тії, після чого слід закликання Святого Духа «на нас і на Дари» і, нарешті, молитва за Церкву. Покликання Святого Духа (по-грецьки епіклезіс) визнається Православною Церквою головним свя-щеннодействіем літургії. Православна Церква вчить, що Таїнство Євхаристії через єпископа або священика відбувається всією Церквою при нали-ності зібрання віруючих (хоча б двох, включаючи священика), до того ж на належним чином освячений-ном престолі або антимінсі і, звичайно, не інакше, як у час літургії. Тому освячення Дарів відбувається як би поступово, все наростаючи, і під кінець завершується прикликанням Святого Духа.
Кожен, хто приносить, він же і приноситься: «Первосвященик наш, - каже Златоуст, - приніс жертву, що очищає нас, ту ж жертву, яка тоді принесена, приносимо і ми нині: вона не виснажується». Вона тільки безкровна зараз і буде приносити-ся до кінця часів за людей - задля порятунку долучаються до жертви хресної. Будучи хвалебною і вдячною, жертва ця і умілостівітельние, за живих і померлих. Вся Церква об'єднується на престолі євхаристійному: молитва-ми святих омиваються Святий Кров'ю гріхи живих і померлих - тих, в ім'я яких вийняті частинки. Воістину Життя вміщує-ся в чаші.
За старих часів всі присутні на Литур-гии християни приступали до причастя Святих Тайн. Батьки і вчителі Церкви одностайно вказу-ють на необхідність частого причащання, конеч-но, беручи до уваги застереження АПОС-толу Павла: «Так же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є» (1 Кор . 11,28). Проте Євхаристія, як загальна трапеза встановлена Самі Господом, і тому ми не повинні відмовлятися від участі в ній, хіба тільки вважаючи себе чужих Христові і Його Церкви. Євхаристія - це джерело нового життя у Христі Ісусі.
Література: Митр. Володимир (Сабодан) Т. 6, стор. 207; Нефедов.