Істинно, істинно кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник; А хто входить дверима, той вівцям пастух.
Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці, і він кличе своїх овець по імені і виводить їх.
І як вижене всі свої вівці, він іде перед ними; а вівці за ним йдуть, бо знають голос його.
За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.
Оцю притчу повів їм Ісус, але вони не зрозуміли, що їм говорив.
Отже, знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.
Все, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
Я двері: хто ввійде Мною, той спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
Тлумачення Євангелія блаженного
Феофилакта Болгарського
Ін.10: 1. Істинно, істинно кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник;
Господь словами, що ви істинно сліпі до душі через недугу невіри, дорікнув фарисеїв за невіру. Щоб вони не могли сказати, що ми відвертаємося Тебе не по сліпоти нашої, а щоб уникнути обману, Він веде про се тривалу промову. Яку саме? Він виставляє ознаки як істинного пастиря, так і вовка - грабіжник, і таким чином показує про Самого Себе, що Він добрий, посилаючись на свідчення проти справи.
Спочатку Він викладає відмінні властивості губителя. «Він, - каже, - не входить дверима, тобто Писанням, бо він не може бути засвідчена ні Писанням, ні пророками». Писання воістину суть двері; бо ми через них наближаємося до Бога. Вони не дозволяють входити вовкам, бо відлучають єретиків, поставляючи нас в безпеці і повідомляючи нам знання про все, про що хотіли.
Отже, злодій - той, хто не входить через Писання «в кошару», щоб піклуватися про овець, але сходить «деінде», тобто сам собі прокладає дорогу іншу і надзвичайну, як, наприклад, Февда і Юда. Вони перед настанням Христовим обдурили народ, погубили його і самі загинули (Діян. 5: 36-37). Такий буде і поганий антихрист. Бо у них свідчення не з Писання. Натякає і на книжників, які не виконували жодного слова із заповідей закону, а вчили заповідей і переказами.
Пристойно сказав «сходить». Це йде до злодія, який перестрибує через огорожу і робить все з небезпекою. Це - ознаки розбійника.
Ін.10: 2. А хто входить дверима, той вівцям пастух.
Ін.10: 3. Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці, і він кличе своїх овець по імені і виводить їх.
Ось і ознаки пастиря. Пастир входить через Писання, і «Воротар відчиняє Йому». Під Воротар розумій, мабуть, і Мойсея, бо йому були довірені слова Божі. Мойсей відчинив двері Господу, без сумніву, тим, що говорив про Нього. Сам Господь сказав: «Якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені» (Ін. 5:46). Або Воротар є Дух Святий. Так як Писання, що розуміються при осяяння від Духа Святого, вказують нам Христа, то справедливо - Дух Святий Воротар. Їм, як Духом премудрості і знання, відчиняються Письма, через які Господь входить в піклування про нас і якими провадив Він виявляється Пастирем. І вівці слухаються голосу Пастиря.
Фарисеї часто називали Господа обманщиком і доводили це своїм власним невір'ям, кажучи «невже хтось із начальників увірував в Нього» (Ін. 7:48)? Тому Господь показує, що не Його потрібно вважати згубником за те, що вони не вірять, а їх потрібно виключити з числа овець. «Я, - каже, - входжу дверима». Очевидно, Я справді Пастир. Ви не пішли за Мною і тим показали себе, що ви не вівці.
Ін.10: 4. І як вижене всі свої вівці, він іде перед ними; а вівці за ним йдуть, бо знають голос його.
Звідки ж виводить своїх овець? З середовища невірних, як, наприклад, вивів з-поміж юдеїв сліпця, який і почув Його, і дізнався Його.
І йде перед вівцями, хоча у тілесних пастухів буває навпаки, бо вони ходять позаду овець. Сім показує, що Він усіх призведе до істини. І учнів, «як овець, посилає в середину вовків» (Мф. 10:16). Так, справді, пастирське служіння Христа надзвичайно.
Ін.10: 5. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.
«За чужим не підуть», бо не знають вони чужого голосу. І тут, без сумніву, натякає на Февда і Юду, за якими кому вівці не пішли, бо мало хто були спокушені, та й ті, по смерті їх, відстали. А за Христом і за життя, і особливо після смерті, «ходив весь світ» (Ін. 12:19).
Натякає і на антихриста, бо і він небагатьох звабить, а після своєї смерті не матиме послідовників. Слова «не йдуть» показують те, що по смерті ошуканців ніхто не буде слухати або слідувати.
Отже, Писання суть двері. Через ці двері Господь виводить овець на пасовище. Яке ж пасовище? Майбутнє насолоду і заспокоєння, в яке Господь вводить нас. Якщо в інших місцях Він і Самого Себе називає дверима, сему не потрібно дивуватися. Бо, коли Він хоче зобразити Своє піклування про нас, Він називає Самого Себе пастирем, а коли хоче показати, що Він призводить до Отця, тоді називає Самого Себе дверима, подібно до того, як Він же в різних сенсах є і Вівця, і Пастир. Ще під дверима розуміються слова божественних писань; а Господь Сам є і називається Слово; отже, може бути названий і Дверима.
Ін.10: 6. Оцю притчу повів їм Ісус, але вони не зрозуміли, що їм говорив.
Ісус сказав їм у цих словах притчу, чи порівняння, і вжив неясну мова для того, щоб зробити їх більш уважними.
Ін.10: 7. Отже, знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.
Коли ж досяг цього, то дозволяє неясність і каже: «Я - Двері».
Ін.10: 8. Все, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
«Все, скільки їх». Говорив це нема про пророків, як шаленіють маніхеі. Вони користуються цим висловом для доказу того, що Старий Завіт не від Бога, і пророки були посилаєми Богом. «Ось, - кажуть, - Господь сказав, що все, скільки не приходило, то злодії й розбійники». Але Він сказав це не про пророків, а про Февда і Іуді, і інших порушника. А що сказав про них, це видно з того, що додав «вівці не слухали їх». Бо кому вівці не послухали цих порушників, а пророків послухали, і, скільки не увірували в Христа, все, що в них увірували.
І інакше: «вівці не слухали їх». Сказав це в похвалу. Але ніде не видно, щоб Він хвалив тих, що не слухали пророків, навпаки, Він сильно засуджує і викриває їх.
Потім, зверни увагу на точність вираження «скільки не приходило», а не говорить «скільки не (було) послано». Бо пророки приходили тому, що були послані, а лжепророки, як і вищезазначені заколотники, приступали до розбещення тих, хто обманює тоді, як ніхто їх не посилав. Так і Бог говорить: «Я не посилав їх, вони самі побігли» (Єр. 23:21).
Ін.10: 9. Я двері: хто ввійде Мною, той спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
Хто Мною, дверима, увійде і доведеться до Отця, і стане Його вівцею, той спасеться, і не тільки він спасеться, але і отримає велику безстрашність, як і Господь, і Владика. Бо це означає словами «і той ввійде та вийде». Так і апостоли сміливо входили і виходили перед повелителів, і виходили радісними і непереможними (Діян. 5:41).
«І знайде пасовище», тобто багату поживу. І інакше: оскільки наша людина двойствен, за висловом апостола Павла, «внутрішній і зовнішній» (Рим. 7:22; 2 Кор. 4:16), то можна сказати, що входить той, хто піклується про внутрішній людині, і той знову виходить, хто члени, які на землі, і «тілесні вчинки умертвляє» у Христі (Рим. 8:13). Такий знайде пасовище і в майбутньому столітті, за сказаним: «Господь пасе мене, і ні в чому не буде у мене нестачі» (Пс. 22: 1).