Вся документная інформація рухається по формальних каналах комунікації. До основних офіційним кана-лам документної комунікації відносяться: видавнича, книготорговельна, бібліографічна та інформаційна діяль-ність, бібліотечне, архівне та музейну справу. Кожна з цих сфер як об'єкт своєї діяльності розглядають-ривает документ в його співвідношенні з споживачем. Разли-ються між собою названі структури ДК орієнтацією на різні види документів, формами і методами їх обра-лення і подання споживачеві.
Матеріальною передумовою виникнення масових комунікацій в першій половині XX в. стало створення тих-нічних пристроїв, що дозволяють здійснювати швидку передачу і масове тиражування великих обсягів сло-навесні, образної та музичної інформації.
Провідна роль засобів масової інформації в формиро-вання громадської думки відбивається в їх визначенні як «четвертої влади». Кожне з засобів масової інфор-мації має свою знакову систему. Друк або преса - письмове слово і візуальний образ. Радіо використовує уст-ву мова і музику. Телебачення синтезує усне слово, рухоме зображення і музику.
42.Соотношеніе документної і недокументної комунікації
Поняття «недокументної комунікація» багато в чому умовах а-а, оскільки усне мовлення теж має свій матеріальний но-СІТЕЛ - повітря. У безповітряному просторі звук не бу-дет почутий. Слухач, глядач отримує по радіо і теле-баченню нефіксовану для реципієнта інформацію. Взагалі передана по радіо і телебаченню інформація фіксована в своїй основі. Вона йде від аудіовізуальних, електронних документів. Біологічне існування людино протікає в повітряному і електромагнітної середовищах, які і служать носіями переданих зорових (візуальних) і звукових (аудіальних) повідомлень. У про-процесі усного мовлення голосовий апарат людини створює звуко-ші коливання, які поширюються на деякий рас-стояння. У міру просування вони загасають. Тому мова говорить людини чутна в обмеженому просторі досить нетривалий час, обмежене швидкістю поширення звукових хвиль, часом, протягом которо-го повітря здатний зберігати змінену структуру. Та-ким чином, повітряне середовище не той носій інформації, на якому можна закріпити будь-яким способом інфор-мацію.
Носієм візуальної інформації є електро-магнітні коливання в певному діапазоні - світло-ші хвилі, які, відбиваючись від поверхні предметів, змінюють свою довжину, а отже, і сприймається колірний спектр. З одержуваних в результаті колірних когось бинации тонів і півтонів органами зору відтворюються образи предметів. Час існування зорових обра-зов ще більш недовго, так як електромагнітні коливання поширюються з більшою швидкістю, ніж зву-кові. Просторовий же діапазон візуальної інфор-мації дещо ширше. Наприклад, можна розгледіти стоїть неподалік групу людей, але не розчути, що вони говорять.
Недоліки нефіксованого способу передачі інформації, складність, а то і неможливість зберігання і передачі її в просторі і часі поставили людство пе-ред необхідністю документування, тобто фиксирова-ня інформації на матеріальних носіях, що мають дру-гую природу і здатних зберігати інформацію з обмеженим доступом про-тривалості час.
Відомо, що спілкування може бути прямим і опосередковує-ванним. Масова комунікація завжди носить опосередкований-ний характер. Для документної комунікації дистанція просторово-часова. А для недокументної кому-нікацій (радіо, телебачення) дистанція може бути лише просторової - в разі прямого мовлення.
Різні технічні засоби фіксування і програвання ведення інформації, тиражування документів дозволяють подолати просторовий бар'єр. Наявність спеціального носія дозволяє переміщати документную інформацію в просторі відповідно до потреб суспільства.