Зовнішній вигляд єнотовидного собаки
Приосадкувате, на коротких ногах тварина середнього розміру (довжина тіла 65-80 см) з пухнастим, відносно коротким хвостом (близько однієї третини довжини тіла). Вуха короткі, загострені на вершині, ледве виступаючі з хутра. На боках голови волосся подовжені й утворять як би бакенбарди. Забарвлення хутра буро-сіра з чорнуватим відтінком, черево жовтувато-буре. Від очей до вуха тягнуться широкі світлі смуги, щоки темні. Цей малюнок на морді у вигляді маски, короткі лапи і загальний вигляд надають єнотовидного собаку зовнішню схожість з американським єнотом-полоскуном.
Спосіб життя єнотовидного собаки
Виявилося, що єнотовидний собака швидко пристосовується до будь-яких кліматичних і кор-мовим умов. Інтродуціруя до нас єнотовидного собаку, вважали, що харчуватися вона буде в основному раститель-ної їжею - ягодами і грибами, а також деякими тваринами - земноводними і дрібними ссавцями-ські. Насправді виявилося, що основне місце в його раціоні займає тваринний корм. Звичайно, можна сперечатися про роль інтродукції єнотовидного со-баки в падінні чисельності зайців і курячих.
Ні-які дослідники доводили, що зайці і по-доплавающіе птахи не становлять суттєвої частини в їжі нового для наших місць звіра, проте пізніше погляди ці змінилися, оскільки поповни-лись знання про нього. Єнотовидний собака поїдає і тваринний, і рослинний корм. Вона видобуває крейду-ких ссавців, комах і земноводних, біс-пощадна і до водоплавним птахам, і до курячим: на березі водойми або морському острівці навесні і влітку може повністю прогодуватися яйцями і вилупитися-мися пташенятами, Останнє вказує на необхід-ність регулювання її щільності в угіддях.
За нашими розрахунками, в антропогенному ландшафті на 1000 га має мешкати не більше 1,5-2 єнотовидних собак, в великих лісових масивах - 3 - 5 і поблизу водойм - тільки 0,5 - 1 єнотовидний собака. Це дозволить скоротити причи-няемое звіром збиток, оскільки відомо, що ено-товидної собака осіла і від свого місцеперебування далеко не йде, більш рухомий стає лише перед настанням зими, коли сніг ще не повно-стю покриває землю. В такий час вона йде на пошуки корму за 7 -10 км.
Спостереження показують, що єнотовидні соба-ки збираються в придатні для зимового сну нори цілими групами. Маючи здатність легко приспо-сабліваться до нових умов, в теплі зими вони стали прокидатися від сну і бродити по околицях у пошуках корму. Пристосуванням до умов окру-лишнього середовища пояснюються і зміни в вовняного покрову звіра: взимку він стає набагато густіше.
Ворогів у єнотовидного собаки, крім людини, мало, небезпечними для неї можуть бути лише вовк і рись. Оскільки вона веде нічний спосіб життя, їй не загрожують і бродячі собаки. Якби не сказ, мисливець був би єдиним регулювальником її чисельності (приблизно п'ята частина всіх випадків, коли в нашій республіці діагностувалося сказ, падає на єнотоподібного собаку).
Корм єнотовидного собаки різноманітний: жаби, молюски, заснула риба, комахи, гризуни, плоди дерев і чагарників, ягоди, викиди моря, падло, гній. Нерідко розоряє гнізда птахів, винищуючи яйця і пташенят, ніж шкодить промисловим птіцам- качках, рябчик, тетереві, фазану та ін.
Поширення єнотовидного собаки
Єнотовидний собака не є споконвічним мешканцем наших місць і була завезена в 1929 р У трьох місцях на волю були випущені 86 особин, з метою збагачення мисливської фауни єнотовидного собаку інтродуковані в Росію з 1929 р Вона була завезена в Ленін-міську і Псковську області.
Нині єнотовидний собака поширена по всій Європі.
Раніше поширення єнотовидного собаки в РФ було обмежено Далеким Сходом, де вона мешкала на узбережжі Японського моря, по долині річок Амура, Уссурі і в котловані оз. Ханка. В даний час цей вид завезений і розселений в багатьох районах. Найбільш успішно єнотовидний собака акліматизувалися в Калінінської, Новгородської, Ленінградської, Псковської, Костромської, Ярославській, Іванівської, Володимирській, Московській, Рязанській і Горьківської областях. Зустрічається вона також в Архангельській, Воронезької, Саратовської, Волгоградської, Астраханської, Ростовської та інших областях, в республіках Закавказзя.
У себе на батьківщині, на Далекому Сході, єнотовидний собака населяє долини річок, низовини, пологі схили сопок, вважаючи за краще луки, зарослі чагарниками, переліски і світлі мішані ліси, хвойну тайгу уникає. Приблизно такі ж місця проживання цього виду там, де вона була акліматизована. Цей звір самостійно копає нори рідко. Його нори короткі, просто влаштовані, з однією камерою і одним отнорки. Єнотовидний собака частіше селиться в покинутих норах борсуків і лисиць. Нерідко вона влаштовує лігво під корінням дерев, великими каменями, в густому чагарнику, в очеретяних заростях, роблячи гнізда з сухої трави.
Чисельність єнотовидних собак віз-росла дуже швидко: через 5 років після ввезення їх було близько 500, а через 10 років - уже в 10 раз більше.
Полювання на єнотоподібного собаку
Невеликий обсяг відстрілу до початку 90-х рр. був обумовлений відсутністю попиту на шкури ено-товидної собак і незадовільним стимули-вання полювання. Пізніше шкури стали модними, і стали відстрілювати більше звірів.
Потенціал розмноження єнотовидного собаки ве-лик, а тому швидко зростає і чисельність.
Можливо Вас зацікавить:
- бобер
- лось
- рись
- косуля
- Кавказька білка
- тонкопалий ховрах
