Емоційний інтелект як умова ефективності психотехнологій
Перш, ніж розглядати заявлену тему, я б хотів коротко зупинитися на понятті «психотехнология». Якщо гранично узагальнити, то будь-яку психотехнології можна розглядати як процес психологічного впливу (впливу) на особистість, групу, організацію, масу людей. Якими б вони не були, - психотехнології переговорів, продажів, мотивації персоналу, виборчі психотехнології, - їх ядром завжди є психологічний вплив. Отже, процес навчання використанню психотехнологій вимагає, перш за все, формування умінь пов'язаних з психологічним впливом.
Зараз вже розроблені досить ефективні тренінги психологічного впливу і протистояння впливу з боку інших людей. Але навчання учасників тренінгів певним психотехнологіям і, найголовніше, їх використання в бізнесі стикається з низкою перешкод особистісного і об'єктивного плану. Серед них можна назвати:
Можна назвати й інші перешкоди. Але серед них найбільш руйнівним є низький емоційний інтелект співробітників, які намагаються використовувати психотехнології. Яскравим прикладом, що вже стали предметом народного фольклору, є «представник канадської компанії» зі своєю стандартною фразою «Здрастуйте, вам дуже пощастило!», Розтягнутими в «усмішці» губами і холодними, нічого не виражають очима. Ця людина думає, що він використовує якусь техніку або технологію. Насправді він нічого не використовує, тому, що він не відчуває і не бачить того, що відчуває його партнер по спілкуванню. А той, побачивши такий «картинки» відчуває занепокоєння, тривогу і тому прагне якомога швидше завершити контакт.
Емоційний інтелект (EQ) передбачає чотири групи здібностей, умінь, навичок;
а) розуміти (усвідомлювати) свої емоції і почуття,
б) цілеспрямовано змінювати свої почуття,
в) розуміти почуття інших людей,
г) цілеспрямовано змінювати почуття інших людей.
В емоційному інтелекті може відрізнятися і більшу кількість компонентів (здібностей, навичок). Наприклад, один з перших творців методики для діагностики рівня емоційного інтелекту (тесту EQ-i) Реувен Бар-Он виділяє п'ять груп навичок (і відповідно п'ять шкал в тесті) [1]:
1. Внутрішньоособистісні сфера:
а) емоційний самоаналіз (здатність розпізнавати і розуміти свої почуття і причини своїх вчинків, а також той вплив, який вони чинять на оточуючих);
б) ассертивность (здатність висловлювати і захищати свої почуття, погляди і думки конструктивно);
в) незалежність (здатність самостійно приймати рішення і бути емоційно незалежним від інших);
г) самоповагу (здатність поважати і приймати свої сильні і слабкі сторони);
д) самоактуалізація (здатність ставити перед собою особисті цілі і реалізовувати свій потенціал).
2. Міжособистісна сфера:
а) емпатія (здатність бачити світ очима іншої людини);
в) міжособистісні відносини (здатність встановлювати і підтримувати взаімоудовлетворяющіе відносини з іншими людьми).
а) вміння вирішувати проблеми (здатність вирішувати проблеми особистого та міжособистісного характеру);
б) оцінка дійсності (здатність бачити речі такими, якими вони є насправді, а не такими, якими ви хотіли б їх бачити або якими ви їх уявляєте);
в) гнучкість (здатність адаптуватися і пристосовувати ваше мислення, поведінку і почуття до нової інформації).
а) толерантність до стресу (здатність ефективно протистояти несприятливим подіям і конструктивно справлятися з ними);
б) контроль імпульсивності (здатність стримувати або відкладати імпульс, спокуса або порив до дії).
а) задоволеність життям (здатність бути в гармонії з самими собою, іншими людьми і життям в цілому);
б) оптимізм (здатність зберігати позитивний настрій і бачити світлі сторони життя).
Однак можна помітити, що ці п'ять компонентів і їх складові є результатом більш детального дроблення і конкретизації зазначених вище чотирьох груп здібностей. Тут потрібно підкреслити, що для позначення емоційного інтелекту, очевидно завдяки перекладачам, зараз використовуються і інші поняття: «емоційна компетентність», «емоційне мислення». Нам ще належить розібратися, який з термінів більш відповідає цьому явищу.
Численні дослідження та й простий життєвий досвід доводять, що успішність людини в сучасному суспільстві залежить не стільки від здатності переробляти інформацію, вирішувати логічні завдання тобто когнітивного інтелекту (IQ), скільки від уміння ладити з людьми і самим собою, тобто від емоційного інтелекту (EQ). Доведено що успіх керівника на 85% залежить від рівня розвитку емоційного інтелекту і тільки на 15% від когнітивного інтелекту. Використання психотехнологій управління персоналом (формування лояльності, мотивації і т.д.) неможливо при низькій емоційної компетентності керівника.
Більш того, в сучасну організаційну психологію вже введені поняття «емоційної тупості» і навіть «емоційної токсичності» менеджера. Доведено, що злісний, агресивний, емоційно нестриманий керівник завдає набагато більшої шкоди організації, ніж «підступи» конкурентів. Забруднення колективу токсичними емоціями може спричинити за собою не тільки руйнування мотивації персоналу, а й серйозні захворювання співробітників і менеджерів, які виступають в якості «абсорбентів» токсичних емоцій.
Але «хороша новина» полягає в тому, що емоційний інтелект або компетентність можна підвищувати, розвивати (безумовно, при відсутності патології). Очевидно, впровадження будь-психотехнології в бізнес повинна передувати така робота.