Електрохімічне осадження міді. Хелп
Розчин так і залишився блакитним. Зараз подивився що вийшло. Якось неоднозначно. З одного боку немає пухкої міді на катоді, з іншого боку, якщо шар і ліг, то досить тонкий. Різницю в товщині на око не визначив. З такими темпами анод буде місяць на катод переходити. Правда і Т розчину знизилася до 15С. У приміщенні прохолодно. Плюс до цього точно не можу визначити силу струму. Амперметр на джерелі показує одне, а китайський мультиметр інше. Але з цим усім буду ще експериментувати.
Завдання моє така: Вихідна сировина - друковані плати від електронних приладів.
Передбачуваний процес переробки:
1. Видалення великих елементів з заліза і алюмінію.
2. Подрібнення до дрібної фракції.
3. Видалення більшої частини текстоліту за допомогою промивання водою.
4. Видалення заліза магнітною сепарацією.
5. Нагрівання до Т плавлення припою і видалення його з сировини механічним шляхом.
6. Плавка міді з домішками, в т.ч. благородними металами і виливок анода. (Думаю, без плавки все-таки не обійтися)
7. Обробка залишився шлаку царської горілкою для вилучення драг. металів.
8. Розчинення анода в сірчанокисле розчині і осадження на катод по можливості чистої міді.
9. Розчинення залишився на дні шламу в царській горілці для отримання з нього драг металів.
Припій і мідь направляються в приймальний пункт вторсировини. До чистоті міді як мінімум вимоги такі: щоб виглядала як мідь і не реагувала на магніт. Якщо буде чиста марка виходити, то можна збут більш вигідно реалізувати. Припій бажано отримати без домішок міді та особливо цинку.
Ну а з чистотою драг. металів я вже розібрався.
П.С.
Можливо, якщо після п.5 мідь у великій кількості перейде в оксид, то треба буде її відновлювати або якось уберегти від окислення.