Хворі першого типу - з уражень пульсу, зниженим артеріальним тиском, часто з високостоящую діафрагмою і лежачим серцем, іноді огрядні - скаржаться на перебої, що з'являються в спокої (екстрасистоли спокою).
Хворі другого типу - зазвичай худі з прискореним пульсом, скаржаться на те, що екстрасистоли у них з'являються при фізичному навантаженні (екстрасистоли напруги).
Ухвалою пульсу при екстрасистолії можна вловити передчасну, більш слабку хвилю. Іноді при ранніх екстрасистолах скорочення слабо і не доходить до периферії, і при обмацуванні пульсу можна відчувати випадання серцевого скорочення.
При аускультації під час екстрасистолічного скорочення чутні два передчасних тони. Коли ж Екстрасистолічна скорочення так слабо, що не розкриває заслінок аорти і легеневої артерії ( «безплідні» скорочення), замість двох тонів вислуховується один, другий тон, що викликається закриттям заслінок аорти і легеневої артерії, випадає.
Перший тон екстрасистоли при шлуночкових екстрасистолах здебільшого ослаблений порівняно з тоном нормального скорочення. При передсердних і атрио-вентрикулярних екстрасистолах перший тон може бути і посилений і ослаблений. Сила першого тону екстрасистоли, як і нормального скорочення, визначається механізмом закриття стулок мітрального клапана в залежності від співвідношення передсердних і шлуночкових скорочень. Коли передсердно скорочення безпосередньо примикає до желудочковому, перший тон екстрасистоли посилений. Коли ж інтервал між передсердям і шлуночкових скороченням подовжений, перший тон ослаблений (Л. І. Фогельсон, 1935).
При визначенні пульсу і вислуховуванні, можна встановити тривалість компенсаторної паузи і по її величині з деякою часткою ймовірності - вихідну точку екстрасистоли:
повна компенсаторна пауза - при шлуночкових екстрасистолах;
укорочена - при передсердних і атрио-вентрикулярних.
На сфигмограмме амплітуда хвилі екстрасистолічного скорочення менше нормальної. Сфігмограма дає можливість встановити тривалість компенсаторної паузи. Визначити ж локалізацію вихідної точки виникнення екстрасистоли по сфигмограмме неможливо.
На флебограмме при шлуночкових екстрасистолах хвиля а відсутня, а при передсердних вона нашаровується на хвилі з і V попереднього скорочення. Однак на флебограмме часто дуже важко визначити початкову точку виникнення екстрасистоли. З точністю встановити топическую діагностику екстрасистоли вдається тільки при електрокардіографічному обстеженні. Електрокардіографічна картина при екстрасистолії визначається, в основному, вихідною точкою екстрасистоли.
«Захворювання провідної системи серця», Л.І.Фогельсон