У минулій статті ми вже написали про нестерпної спеки, яка стояла в Берліні в цей день, про величезній черзі на екскурсію до Рейхстагу і про те, як ми рятувалися від спеки, ховаючись від сонця в тіні одного маленького деревця.
Перебувати на вулиці було вже просто неможливо, ми кожні 10 хвилин підходили до хлопців, що стояли на пропуск груп в Рейхстаг, з питанням: "А коли ж пустять нас?" Через півгодини нарешті покликали нашу групу. Ми виповзли з тіні деревця і пройшли в невелику прибудову, що знаходиться перед Рейхстагом. У ній розташована служба безпеки, яка перевіряє відвідувачів за списками і пропускає їх через металошукачі. Всім видаються спеціальні бейджики, які визначають групу і гіда.
Буквально через хвилину, коли на кожному вже висів бейджик, в прибудові з'явилася людина, яка провела всіх до центрального входу в Рейхстаг - вгору по сходах. Там нас зустрів ще один представник персоналу Рейхстагу, він повідомив нам про те, що наш гід трохи затримується і запропонував пройти в зону очікування, яка розташована вже всередині будівлі. Ми дуже зраділи, так як скоріше хотіли опинитися в тіні і сподівалися, що всередині можна буде купити води (наша вода в пляшці давно закінчилася, і ми сильно хотіли пити).
І ось ми потрапили всередину будівлі, відразу повіяло холодом - це було щастя 🙂 ми з полегшенням зітхнули.
Крім цього в залі очікування стояли диванчики, на яких ми благополучно влаштувалися відпочивати.
Навпаки канапок знаходився макет Бундестагу.
Маленькі кольорові фігурки позначають розмір людини щодо будівлі Бундестагу.
Коли ми розглянули макет Рейхстагу з усіх боків, з'явився наш гід - молода дівчина з Польщі, відмінно володіє російською мовою.
Насамперед ми повідомили їй, що вмираємо від спраги, і вона повела нас пити. Щоб потрапити до бойлера з водою, необхідно було пройти з одного кінця Рейхстагу в інший. На жаль, наші думки були зайняті тільки тим, що скоро ми будемо пити воду, тому на будівлю ми особливо не звертали уваги, єдине, що відразу кинулося в очі: у Бундестазі ДУЖЕ багато світла, так як він містить безліч скляних елементів, навіть сходи виконані зі скла (якщо у вас є страх висоти, то вниз дивитися протипоказано).
Ще дуже здивувала автоматичні двері, яка відкривалася вперед. До цього ми ніколи не бачили таких.
Вгамувавши спрагу і поповнивши запаси води, ми стали уважно оглядати будинок.
Крім скляних елементів в будівлі дуже багато стін зі слідами від куль і написами. які були залишені в 1945 році при взятті Рейхстагу радянськими військовими.
Головне правило для всіх, хто знаходиться в ложах - слухати засідання мовчки.
До речі, депутатом може стати тільки особа, яка має німецьке громадянство.
У центрі залу засідань висить орел (символ Німеччини). Він абсолютно різний з двох боків, спочатку депутатам не сподобався перший орел (вони вважали його схожим на курку, добрим і нескладним), і архітектору довелося зробити іншого - більш агресивного.
А той орел, який викликав глузування депутатів, був прикріплений з іншого боку.
Потім ми покинули зал засідань і знову опинилися перед стінами з написами і слідами куль.
Підійшли до рухомому рядку, яка, до речі, чотиригранна.
За словами гіда, дана рядок, що біжить містить висловлювання депутатів, що засідають в Рейхстазі, починаючи з 1871 року. Цитати транслюються цілодобово. Повний цикл "ожилого архіву" займає 20 днів.
Потім ми пройшли по скляних сходах і проходах в сусіднє приміщення і опинилися біля кабінету канцлера Німеччини, де вона відпочиває в перервах між засіданнями.
Нам навіть дозволили постукати в двері :), на жаль, Ангели Меркель не було на місці 🙂
Потім нас провели по підземному коридору в ще одне сусідню будівлю, які також відноситься до Рейхстагу (Якоб Кайзер Хаус).
У цьому будинку знаходяться робочі місця депутатів. Всього підземними переходами з'єднане 4 будівлі, одне з яких знаходиться через річку Шпрее. З'єднання підземними переходами дозволяє депутатами швидко добиратися до залу пленарних засідань. Якщо не знати про цю мережі підземних переходів, то чи не здогадатися, що ці будівлі можуть бути якось пов'язані між собою.
Потім ми побачили наступний фрагмент тунелю. Як нам пояснив гід, через цей тунель в Рейхстаг проник загін штурмовиків, які розлили в приміщенні бензин і підпалили його. Пожог Рейхстагу спричинив за собою зміцнення влади нацистів.
Після цього нас провели до непоказним коричневим коробок, які перебувають в підвальному приміщенні Архіву німецьких парламентаріїв.
Архів являє собою два ряди громоздящихся один на одному підписаних іменами парламентарів скриньок розміром з взуттєву коробку з вузьким тьмяно освітленим проходом між ними. Така форма несе символічне навантаження: незалежно від терміну перебування в Бундестазі та впливовості, кожного парламентарія відводиться однаковий простір. Однак є два винятки: ящички з іменами парламентаріїв, які загинули від рук націонал-соціалістів, відзначені чорної стрічкою і написом «жертви націонал-соціалізму», а за 1933-1945 роки, коли німці були позбавлені законного парламенту, коштує всього один чорний ящик в середині проходу. Також серед всіх ящиків особливо виділяється скриньку Адольфа Гітелра - він пом'ятий, так як багато відвідувачів не стримували своїх емоцій і били по скриньки.
Правда в недавньому часі скриньку залили бетоном, так як реставраторам набридло його постійно відновлювати.
Потім гід запропонувала нам піднятися в зал, де проводяться наради однієї з партій. Ми піднімалися все вище і вище.
Гід сказала, що якщо депутатів не буде на місці, то ми зможемо відвідати один із залів (відвідати зал, де проводить свої засідання партія, можливо за відсутності членів партії). Нам пощастило, партія лівих була відсутня 🙂 ура.
Наша група пройшла в зал і зайняла місця депутатів, при цьому Стас випадково сів на саме класне місце - голови партії лівих.
Класне воно не тому, що там сидить голова, а тому, що голова єдина людина в партії, у якого є "чарівна" кнопка, вимикає всі інші мікрофони 🙂 Коли його сильно дістають, він може відключити мікрофон говорить і продовжити висловлювання своїх думок 🙂
Потім ми стали підніматися під купол Бундестагу. На цьому екскурсія в супроводі гіда закінчувалася (до слова сказати, з гідом екскурсія тривала 1,5 години).
Під купол Рейхстагу ми піднімалися на ліфті, який вміщував в себе багато людей (чоловік 20!). Вийшовши з ліфта, ми знову опинилися в холі, де нам були запропоновані безкоштовні аудіогіди і брошури російською мовою. Тепер нам стояла самостійна екскурсія 🙂
До речі, обов'язково візьміть аудіогід, так як він відмінно замінює екскурсовода. Ми не пропустили жодного значимого виду і пам'ятника, так як в аудіогід всі зупинки були прораховані аж до кроку.
Правда під куполом було дуже жарко: сонячні промені і скляне оформлення створювали ефект парника. За нам струменів піт! 🙁 Тому доводилося слухати аудіогід, долаючи бажання все кинути і піти на свіже повітря (чим вище ми піднімалися під купол, тим спекотніше ставало).
Сходи, що ведуть під купол, сконструйовані таким чином, що ті люди, які йдуть вгору, ніколи не перетнуться з тими людьми, які спускаються вниз.
Також в центрі купола розташована незвичайна "воронка".
Дана воронка тягнеться з пленарного залу і, зі збільшенням висоти, розширюється до 16 м в діаметрі. Воронка складається з 360 дзеркал. Дзеркальні панелі оснащені спеціальними фільтрами, керованими комп'ютерними програмами. З їх допомогою, в залежності від пори року і погодних умов, регулюється кількість денного світла, що пропускається в пленарний зал! Усередині воронки укладена вентиляційна шахта пленарного залу. Вихід з неї повітря пропускається через спеціальну систему теплообміну, що дозволяє знизити витрати енергії. Таким чином, купол і конус є частиною екологічної автономної енергосистеми.
Крім того, що в залі пленарних засідань депутати дихають повітрям з вулиці, дана воронка оснащена фільтрами, які вловлюють краплі вологи (сніг, дощ). Потім дощова вода проходить через очисну систему і потрапляє в крани Рейхстагу 🙂 Приголомшливо.
До речі, внизу (де воронка звужується) представлені історичні фотографії, що зображують Рейхстаг в різні періоди часу. Обійти всю експозицію можна буквально за 20 хвилин, при цьому за ці 20 хвилин Ви зможете коротко дізнатися всю історію Німеччини.
Добравшись до самої вершини купола, ми поспішили зійти вниз на свіже повітря. І ось ми знову опинилися на оглядовому майданчику перед куполом, трохи перевели подих.
зробили кілька знімків виду Берліна:
1. Тіргартен. підступає до Бранденбурзьких воріт і Посольству США.
2. Тіргартен з видом на Колону Перемоги і Дзвіницю.
3. Вид на Марі-Елізабет-Людерс-Хаус. де розміщені бібліотека та наукові служби Бундестагу.
5. Вид на Телевежу. Берлінський собор. будівлю Міжнародного торгового центру і Червону ратушу.
Йти з оглядового майданчика зовсім не хотілося, але у нас ще не було оглянуто кілька значущих місць в Берліні. Тому ми ще трохи помилувалися краєвидами Берліна, і, зовсім виснажені спекою, вирішили покинути будівлю Рейхстагу.