Головна »Урологія» Препарат Абактал для лікування хронічного бактеріального простатиту
Причини виникнення хронічного простатиту
Проблема діагностики та лікування хронічного простатиту продовжує залишатися актуальною для чоловіків у віці від 20 до 50 років. Саме в цей період життя приблизно половина осіб чоловічої статі відзначає у себе різні прояви даної патології. Примітно, що тільки у 5-20% хворих на хронічний простатит вдається з упевненістю ідентифікувати збудника інфекції. Найважливіша роль в етіології хронічного бактеріального простатиту належить грамнегативних бактерій родини Enterobacteriaceae, серед яких беззастережне лідерство належить кишкової палички - Escherichia coli (близько 80% випадків). Значно рідше зустрічаються такі мікроорганізми, як Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis та ін. Певне значення в розвитку захворювання мають також ентерококи. Етіологічна причетність Staphylococcus aureus залишається остаточно не доведеною.
Проникнення інфекції в передміхурову залозу найчастіше відбувається висхідним шляхом, із задньої уретри. Інфікування передміхурової залози лімфогенним шляхом можливе при наявності запальних захворювань в сусідніх органах (придатку яєчка, прямій кишці та ін.). Рясна система анастомозів між венозними сплетеннями органів малого таза зумовлює можливість гематогенного шляху інфікування при наявності запального процесу в одному з цих органів. Каналікулярний шлях інфікування передміхурової залози зазвичай реалізується при перенесенні мікроорганізмів з запальних вогнищ в придатках яєчок і насіннєвих бульбашках. Необхідно відзначити, що для розвитку бактеріального запалення в передміхуровій залозі самого по собі присутності інфекційного агента явно недостатньо. Фактором, що привертає до розвитку запалення в залозі, традиційно вважається також венозний застій, зумовлений будовою системи вен малого таза.
Прояви і діагностика хронічного простатиту
Хронічний бактеріальний простатит проявляється больовими відчуттями в тазової області, розладами сечовипускання, різними порушеннями ерекції і еякуляції, а в деяких випадках - змінами запліднюючої здатності сперми. Провідне місце в діагностиці хронічного бактеріального простатиту належить мікробіологічному дослідженню, а саме - локалізаціонному тесту Stamey (четирехстаканная проба) з визначенням чутливості мікрофлори до антибіотиків.
Вибір антибіотика для лікування хронічного простатиту
Після всебічного обстеження та ідентифікації збудника виникає необхідність призначення пацієнту адекватної антибактеріальної терапії. Критеріями, що роблять вплив на вибір антимікробної препарату для лікування хронічного бактеріального простатиту, є: чутливість ідентифікованого мікроорганізму до антибіотика, наявність в останнього здібностей в достатній концентрації проникати через гематопростатіческій бар'єр і накопичуватися в тканині залози, а також долати екстрацелюлярний полісахаридних оболонку, що формується мікроколонії бактерій.
Ідеальний антибіотик для лікування хронічного бактеріального простатиту повинен бути жиророзчинних, слаболужним, з коефіцієнтом дисоціації, що сприяє створенню максимальної концентрації препарату в передміхуровій залозі. Необхідною умовою ефективної терапії ХХН є тривале (до 4-12 тижнів) призначення антибіотика. При цьому протягом перших 2-4 тижнів лікування проводиться під клініко-мікробіологічними контро¬лем. У випадках досягнення ефективності терапію продовжують до 8-12 тижнів, а при відсутності позитивного результату виникає необхідність відміни препарату і перегляду подальшої тактики лікування.
Фторхінолони є єдиною групою антибактеріальних препаратів, які, з одного боку, активні щодо грамнегативних бактерій, що викликають бактеріальний простатит, з іншого - здатні впливати на мікроорганізми, укладені в екстрацелюлярний полісахаридних оболонку. Для лікування хронічного бактеріального простатиту протягом ряду років з успіхом використовується фторхінолон другого покоління Абактал (пефлоксацин). Абактал проявляє високу активність відносно етіологічно значущою грамнегативною флори. Пефлоксацин має бактерицидну дію - він пригнічує реплікацію ДНК бактерій, впливає також на РНК і синтез бактеріальних білків. Його безсумнівним фармакокинетическим перевагою є тривалий (8-10 годин, при повторному введенні - до 12-13 годин) період напіввиведення, що дозволяє призначати препарат двічі на добу. Абактал володіє і іншими, найважливішими для лікування інфекцій репродуктивної системи у чоловіків, достоїнствами: практично повної (до 100%) біодоступністю при пероральному призначення, здатністю швидко проникати в органи, тканини і рідини організму. При цьому створюються високі концентрації в секреті передміхурової залози і насінної рідини.
Абактал продовжує залишатися високоефективним антимікробним препаратом для лікування хронічного бактеріального простатиту і демонструє значну активність щодо грамнегативних збудників, відповідальних за розвиток в передміхуровій залозі бактеріального запалення.
Таким чином, антибіотик Абактал (пефлоксацин) із групи фторхінолонів зберігає свою високу клінічну ефективність при лікуванні пацієнтів з хронічним бактеріальним простатитом. Мікробіологічна ефективність препарату становить 89,3%. Специфічні для зазначеної патології гідності Абактал: гарне проникнення через гематопростатіческій бар'єр, здатність впливати на мікроорганізми в біоплівках в поєднанні з іншими, властивими пефлоксацину перевагами (адекватний етіології простатиту антимікробний спектр, практично повна біодоступність при прийомі per os; тривалий період напіввиведення, що дозволяє призначати препарат 2 рази на добу; низька частота розвитку побічних ефектів) обгрунтовують можливість подальшого успішного використання Абакта а в терапії хронічного бактеріального простатиту.
C.B. ПOПOB, прoфeccор E.Б. MЕЗO
"Ефективний препарат для лікування хронічного простатиту" - Лікування простатиту