БуддізмСтатьі, книги і стародавні текстиДжатакі
Джатака про леопарда
Sutta pitaka. Khuddaka nik # 257; ya. J # 257; taka. Attha-Nipata. 426 Dipi-Jataka.
Переклад Б.А. Захар'їна.
Говорячи: "У порядку ль все, здорові?" Учитель - він жив в ту пору в гаю Джет - почав розповідь про козу.
Колись поважний Маудгальяяна оселився в гірській ущелині з єдиним входом. Невеликий майданчик біля входу служила йому двориком для прогулянок.
Якось пастухи вирішили: "Нехай кози попадуть тут!" - увійшли зі своїм стадом в ущелину і зажили там собі на втіху.
Раз увечері зібрали вони своїх кіз і рушили на нове місце. А одна коза, яка паслася віддалік, не помітила, що інші йдуть, і залишилася. Коли ж коза попрямувала до виходу з ущелини, її примітив леопард і, маючи намір з'їсти, перегородив їй шлях.
Коза, озираючись на всі боки, помітила леопарда і подумала: "Він зачаївся там, щоб убити мене і зжерти! Якщо поверну назад і кинуся бігти - мені не врятуватися! Вступлю-ка я так, як в цих випадках надходять люди!"
І з цією думкою коза виставила роги і помчала прямо на леопарда. І хоча леопард відчував уже солодкий трепет, вважаючи, що ось-ось схопить козу, їй вдалося уникнути його пазурів. Вона помчала далі що було сил, наздогнала інших кіз і приєдналася до стада.
Поважний Маудгальяяна, що бачив все це, відправився на інший день до Татхагата і, повідавши про те, що трапилося, сказав: "Коза та, про всеблагої, зуміла обрати потрібний спосіб дії і, здійснивши подвиг, уникла кігтів леопарда!"
Учитель же на те заперечив: "Про Маудгальяяна! Цього разу коза і справді врятувалася від леопарда, але раніше бувало і так, що леопард хапав козу, голосно бекаючих, і розправляється з нею!"
І, поступаючись прохання Маудгальяни, Учитель повідав йому про минуле.
У стародавні часи Бодхисаттва знайшов своє земне існування в одній багатій родині, що жила в селі в царстві Магадха. Увійшовши в зрілий вік, Бодхисаттва відкинув мирські бажання, пішов в пустельники і досяг вищої досконалості в мистецтві зосередженого роздуми. Довгі роки прожив він відлюдником в Гімалаях, але якось, відчуваючи потребу в солі і прянощах, прийшов в Раджагриху, поставив свою криту листям хатину в ущелину серед скель і зажив там.
Все сталося так, як і в той раз: пастухи пригнали туди козяче стадо, потім стадо пішло, а одна коза відстала від інших. І, побачивши її, самотньо бредуть до виходу з ущелини, якийсь леопард вирішив: "Знімання її!" - і перегородив їй шлях.
Коза ж, побачивши леопарда, подумала: "Не залишитися мені нині живий, якщо тільки не придумаю способу пом'якшити його серце солодкої і приємною бесідою. Інакше кінець мені!"
І, подумавши так, коза наблизилася до леопардові, вирішивши спробувати ще здалеку завести з ним приємну розмову, і для початку проспівала:
"У порядку ль все, здорові?
Благополучна ль, дядько, життя?
Про щастя вашому матінка
І я сама дізнатися хочемо! "
Леопард подумав: "Ця шахрайка хоче мене обдурити, називаючи" дядьком "! Вона не знає, до чого я лютий!" І він проспівав їй у відповідь:
"Коза! На хвіст мій наступивши,
Ти потурбувала мене!
Чи не вважаєш, що я
За "дядю" відпущу тебе ?! "
Коза почала благати: "Дядечко, не кажіть так!" і знову заспівала:
"Ах, дядько, ви обличчям до мене
Стояли, я назустріч йшла,
А хвіст адже позаду - як же вам
Я віддавити його могла ?! "
Леопард закричав: "Що ти верзеш, коза. Немає такого місця, де не було б мого хвоста!" - і заспівав у відповідь:
"За всіма з чотирьох сторін
Землі, по всіх морях, горах,
Мій хвіст простяг, про коза!
Як можна не зачепити його ?! "
Почувши це, коза вирішила: "Його, який загруз у скверні, що не спокусиш солодкими промовами, заговорю-ка я з ним, як з ворогом!" - і проспівала:
"І перш говорили мені батько,
І брат, і матінка,
Що довгий у лиходія хвіст,
Але я мчала по повітрю! "
"Знаю, - відповідав на те леопард, - що ти мчала по повітрю, але на шляху своєму сюди ти осквернила трапезу мою!" - і він проспівав:
"Олень стадо ти, коза,
Летячи, сполохала; навтьоки
Воно з переляку впало -
Без трапези залишився я! "
При цих словах коза затряслася від страху і тільки змогла вигукнути крізь сльози: "Про дядечко! Не будь жорстокий і змилуйся надо мною!" Але леопард схопив козу за загривок, убив і з'їв.
І ось до цього два вірша, виконані мудрості Всепробуждённого:
"Схопив за шию леопард
Козу, до нього волає:
Промовами адже прекрасними
Лиходія нагодувати не можна!
І для лиходія правил немає,
Ні дхарми - краси промов,
Нічим не приборкати його -
Він тільки силу знає! "
І, закінчуючи цю настанову в дхарми, Учитель витлумачив розповідь, так зв'язавши переродження: "козою в ту пору була ця ж сама коза, леопардом - теперішній леопард, відлюдником же був я сам".
Медичний центр «КУНПЕН Делек»