ДУША. -і, вин. душу, мн. душі, душ, душам, дружин.
1. Міністерство внутрішніх справ, психічний світ людини, його свідомість. Відданий душею і тілом кому-н. Радісно на душі. Мені це не до душі (не подобається; розм.). Вкласти душу в справу, в роботу (віддатися цілком). У чому д. Тримається (про кволому, хворій людині; розм.). Д. не лежить до кого-чого-н. (Немає розташування, інтересу до кого-чого-н.). Д. не приймає чого-н. (Не хочеться; розм.). Д. міру знає (про небажання їсти чи пити зайве; розм.). Д. радіє (дуже радісно, приємно; розм.). Д. в п'яти пішла (злякався; розм.). Від (всієї) душі або всією душею (щиро). Жити д. В душу (дружно, в злагоді). Стояти над душею у кого-н. (Невідступно перебувати близько кого-н. Кваплячи і заважаючи займатися справою; розм.). Залазити (влазити) в душу кому-н. (Нетактовно втручатися в чию-н. Життя, домагаючись відвертості). Скільки душа забажає (скільки завгодно, вдосталь; розм.). Ні душею ні тілом не винен (анітрохи не винен; розм.). Відвести душу (висловити все, що накопичилося на душі; розм.). На душу брати що-н. (На свою совість; розм.). За душу бере що-н. (Дуже хвилює, зворушує). За душу тягнути кого-н. (Мучити, мучити; розм.). Душу витягнути з кого-н. (Змучити чимось н. Нудним, тяжким; розм.). Д. нарозхрист у кого-н. (Про те, хто завжди відкритий, відвертий, щирий; розм.). Д. нема на місці або д. Болить (неспокійно; розм.). Віддати Богу душу (померти; устар.). Д. з тілом розлучається (смерть прийшла; розм.). Про душу пора подумати (досить думати про життєвій суєті: справа йде до старості, скоро вмирати; розм.).
2. Те чи інше властивість характеру, а також осіб з тими чи іншими властивостями. Добра д. Низька д.
3. У релігійних уявленнях: надприродне, нематеріальне безсмертне начало в людині, продовжує жити після його смерті. Безсмертна д. Думати про спасіння душі. Душі померлих.
4. перен. чого. Натхненник чого-н. головна особа. Д. всієї справи. Д. суспільства.
5. Про людину (зазвичай в стійких сполученнях). У будинку ні душі. Живої душі немає (нікого немає; розм.). На душу доводиться, дісталося (на одну людину).
6. У царській Росії: кріпак, а також взагалі людина, що відноситься до податного стану. Ревізька д. Мертві душі (померлі кріпаки, також перен. Про людей, фіктивно значаться де-н.).
• Душу тягнути (витягати, мотати) з кого (прост.) Мучити чимось н. набридливим, тяжким.
Душі не чаятьв кому (розм.) Дуже любити. Душі не сподіватися в дітях.
Душа моя! (Розм.) В обігу: милий (-а).
Душа-людина (розм.) Дуже хороший, чуйна людина.
Без душі без наснаги, без підйому.
З душею віддаючись повністю, з натхненням.
В душі 1) подумки, про себе. В душі згоден; 2) по природним уподобань. Поет в душі.
Для душі (розм.) Для себе, для задоволення своїх схильностей, інтересів.
До душі (розм.) Подобається. Робота йому до душі.
За душею немає нічого кого нічого немає у кого-н.
За душам (говорити, розмовляти) відверто.
З дорогою душею (розм.) Дуже охоче.
За милу душу (розм.) Легко, без зусиль.
Як бог на душу покладе (розм.) Як доведеться, сяк-так.
З душі воротітот чого (прост.) Про почуття відрази.
* | уменьш.-ласк. серденько. -і, дружин. (До 1 і 2 знач.)
* | пренебр. душонка. -і, дружин. (До 1 і 2 знач.).
* | дод. душевний. -а, -е (до 1 знач.) і душовою. -а, -е (до 5 знач. спец .; до 6 знач. устар.). Душевні хвороби (психічні). З душевним жалем. Сукупний доход на душу населення (на душу населення). Душовою наділ.
Читайте також в тлумачному словнику Ожегова:
Душа моя! => ДУШЕВНИЙ Душа моя. ДУШЕВАЯ. божевільна. Психічнохворий. душевність. ДУШЕВНИЙ.
душовою => душогубки душовою. Душові 1. душові 2. Душегрейка. Душогуба. Душогубки.
душегубскій => несамовитий душегубскій. Душогубства. Серденько. Духівником. душепріказчіца. Несамовитий.