Постачальник відвантажив товар представнику покупця, але оплати так і не дочекався. Дана обставина і послужило приводом для звернення постачальника в арбітражний суд з позовом про стягнення з покупця заборгованості, а також відсотків за користування чужими грошовими коштами.
У суді з'ясувалася неприємна деталь: на думку арбітрів, у постачальника відсутні фактичні докази, що товар вручений особі, уповноваженій покупцем.
Справа в тому, що довіреність під час приймання товару не уявляли, а з товарних накладних не можна встановити особу осіб, які брали товар. З доказів був тільки відбиток печатки юридичної особи - покупця на накладних. Але така друк, на думку суду, не замінює довіреність на отримання товару. Оскільки доказів отримання товару покупцем немає, значить, немає і заборгованості.
Але апеляційний і касаційний суди захистили постачальника і в обгрунтування своєї позиції привели такі аргументи. У пункті 1 ст. 182 Цивільного кодексу РФ встановлено, що укласти угоду через представника можна не тільки в силу повноваження, заснованого на довіреності, а й в силу вказівки закону або акта уповноваженого на те державного органу (органу місцевого самоврядування).
Повноваження може також випливати з обстановки, в якій діє представник (продавець в роздрібній торгівлі, касир тощо).
Згідно п. 11 Інструкції Мінфіну СРСР від 14.01.67 № 17 «Про порядок видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей і відпуску їх за довіреністю» при централізованому завезенні та доставці товарів і матеріалів підприємствам, торговим та іншим організаціям відпускати товари і матеріали постачальники ( підприємства, оптові організації тощо) можуть без довіреності. У цих випадках одержувач товарів (матеріалів) зобов'язаний подати постачальникам зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, яка завезений товар (матеріал), скріплює на примірнику супровідного документа (накладна, рахунок і т.п.), що залишається у постачальника, свою підпис про отримання названих цінностей.
В результаті суди прийшли до висновку, що відсутність довіреності саме по собі не означає, що товар не отримано.
У даній ситуації товарні накладні з печаткою покупця, представлені постачальником як доказ отримання товару покупцем, підтверджують, що товар в магазинах покупця брали особи, котрі володіли повноваженнями на його отримання.
Таким чином, в подібній ситуації підтвердити в суді неотримання товару покупець може, тільки якщо доведе, що відбиток на накладної був зроблений не його печаткою. Постачальнику ж краще убезпечити себе і в договорі поставки вказати умови прийняття товару покупцем. Крім того, треба привести зразок відбитка печатки покупця, який підтверджує повноваження його представників під час приймання товару.