я трошки допоможу з матеріалом, а складати деалог повинна сама)
комп'ютер: `за` І` протів`
Хочемо ми цього чи ні - комп'ютер міцно увійшов в наше життя. І майбутнє - за ним. Озираючись на своїх сусідів, які вже купили персональний комп'ютер, ми все частіше задаємо собі питання: `Чи не час і нам його купити дитині?`.
Багато питань
Найчастіше батьків турбує негативний вплив комп'ютера на зір і його шкідливі випромінювання. Крім того, багато хто чув про хакерів - фанатів, повністю занурених у комп'ютерний світ, спілкування з яким вони віддають перевагу всім іншим видам комунікації. Дорослі, природно, стурбовані, чи не станеться це і з їхньою дитиною?
Так купувати комп'ютер? Або почекати? І скільки чекати? А чи не буде занадто пізно?
У дитини вже з раннього віку, як тільки він починає розуміти цінність спілкування з однолітками, з'являється бажання проявити себе і в роботі з комп'ютером. Йому хочеться творити, створювати щось своїми руками, будувати свій світ - і щоб ніхто не заважав йому, не читав нотацій. З людьми цього домогтися нелегко. А з комп'ютером?
Порівняємо дві ситуації:
Перша - дитина за комп'ютером. Він сидить вдома, не бігає, не стрибає, не покине своїх іграшки, не малює олівцями і фломастерами де потрапило. Дитина поглинений настільки, що навіть не пристає до дорослих. Можливо, він займається уроками (по навчальним програмам) або просто з користю розважається (за допомогою розвиваючих програм).
Друга - комп'ютера немає. Зате є маса проблем.
Посадити дитину за уроки, погуляти з ним. Потім чимось зайняти. Потім прибрати все, що він розкидав, чи умовити його самому це зробити і т.д. При цьому витрачаються і нерви, і час - суцільний головний біль.
І багато батьків, купивши своєму дитятку персональний комп'ютер, з полегшенням переводять дух: цікавість `розумних машін` не порівняти ні з телевізором, ні з будь-яким іншим заняттям. Але чи дійсно все так просто?
Компьютерофобію. Дитина боїться, що не впорається з вимогами комп'ютера - не тільки на початковому етапі освоєння, але і на більш пізньому терміні. Дитиною опановує незрозумілий страх, який проявляється в станах невпевненості, нерішучості, дратівливості.
Батьки повинні звернути увагу на індивідуальну сприйнятливість свою дитину. Адже комп'ютерні страхи частіше виникають у дітей неспокійних, невпевнених у собі і комп'ютер для них - `загрозливий стімул`, який може спровокувати посилення загального стану тривоги.
Явище протилежне компьютерофобію, - надмірна захопленість комп'ютером. Нерідко відірвати дитину від монітора можна тільки зі скандалом - так барвистий і динамічний віртуальний світ, в який він занурюється і який сам творить.
Згодом цей світ починає сприйматися як реальний. З'являється так званий `синдром Пігмаліона`. Діти емоційні, вразливі, на відміну від дорослих нечітко розрізняють фантазію і дійсність, тому так легко і довірливо, як в реальний світ, занурюються в життя комп'ютерних героїв, з часом навіть вважаючи за краще її життя справжньої.
Pro et contra
З одного боку, комп'ютер надає позитивний вплив на розвиток дитини. Коли він `на ти` з персональним комп'ютером, то сміливо вибирає стратегію поведінки або самонавчання.
C іншого боку, звикнувши до віртуального світу, він може неадекватно сприймати світ реальний, оскільки йому простіше переходити від конкретних предметів, іграшок до образів, який формується комп'ютерними засобами, ніж навпаки. Перехід до реальних речей тим важче, чим більше дитина захоплюється комп'ютерною грою. А це, в свою чергу, може призвести до негативних змін у розвитку його особистості: дитина йде в себе, формується аутизм. При вирішенні дуже складних завдань в динамічно мінливих умовах у нього можуть загостритися невротичні риси, а при вираженій неврівноваженості - виникати хворобливі стани.
Спостереження показали, що у різних людей під впливом тривалих займаємося виготовленням