Дози внесення добрив під моркву залежать від агрофизических і агрохімічних властивостей грунту і призначення посівів.
Чи не розклалися органі-етичні добрива під моркву вносити недоцільно, так як при цьому підвищується засміченість посівів, рас-тенія сильніше уражуються морквяної мухою, знижуються товарні якості коренеплодів.
Перегній разом з мінеральними добривами можна вносити на грунтах, що відрізняються невеликою ємністю поглинання (сірих лісових, підзолистих). Це пов'язано з тим, що рослини моркви чутливі до підвищеної концентрації грунтового розчину, кото-раю створюється при передпосівному внесенні на таких поч-вах одних мінеральних добрив.
Добриво ж одним перегноєм практично не змінює врожаю моркви. Варто відзначити, що на добре окультурених грунтах з високим поглинанням ефективність мінеральних добрива-ний вище, ніж органічних.
Основні елементи живлення за ступенем чуйності до них рослин моркви можна розташувати в наступному порядку: фосфор, калій, азот. Кращим співвідношенням N - P - K можна вважати 1. 1 ... 1,5. 1,5. Високі дози добрив під моркву малоефективні.
Добрива під моркву закладають глибоко, так як при дрібної закладенні, особливо в посушливі роки і на ділянках без зрошення, добрива використовуються не пів-ністю. Тому краще 2/3 норми внести під зяблеву оранку, решту під передпосівний обробіток. Підживлення-ки моркви малоефективні навіть при хорошій увлаж-нення грунту.
При вирощуванні моркви на торфовищах хороші результати дає внесення мікродобрив (бору, марганцю, міді, цинку) під основний обробіток. Легше мікродобрива вносити разом з насінням.
На кислих грунтах (рН 4 ... 5,5) під моркву вносять вапно, краще невеликими дозами, при передпосівної обробки грунту. Слід також нейтралізувати надлишкову кислотність мінеральних добрив, для чого до них додають мелений вапняк: на каж-дий кілограм аміачної селітри і хлористого калію - по 50 ... 70 грамів. Кислотність суперфосфату нейтралізують, додаючи до кожного кілограму 150 грамів вапна.
Під морква не можна вносити све-жий гній, так як морква дасть дуже пишну бадилля і потворні, некруп-ні з безліччю коренів корнепл-ди, абсолютно не придатні для тривалого зберігання. Їй достатньо використовувати наслідок удобрених попередників.
При відсутності перегною викорис-товують мінеральні добрива: на польових землях більше азотних і фосфорних, на торф'яних ґрунтах - калій-них. Дуже ефективне внесення аміачної селітри, суперфосфату і хлористого калію в суміші з торфом або перегноєм, а також золи - 40 ... 50 грамів на квадратний метр.
На низинних торфовищах і легких заплавах мор-ковь дуже чуйна на калій, на каштанових грунтах і вище-лоченних чорноземах - на фосфор. Азоту морква споживає мало. По-цьому її обробляють при помірному азотному і рясному калійному і фосфорному харчуванні. До того ж при надлишку азотних добрив погіршуються якість мор-кові при зберіганні. Добрива вносять навесні після закриття вла-ги перед передпосівної обробкою грунту. Ефективні невеликі дози фосфору безпосередньо в рядки при посіві. Якщо при ос-новних внесення грунт досить була заправлена добривами, вегетирующие рослини зазвичай не підгодовують. На легких пес-чаних і супіщаних грунтах, бідних магнієм - ефективна калимагнезия і сульфат магнію.
Якщо рослини моркви слабо розвиваються, їх підгодовують раство-ром пташиного посліду (в співвідношенні 1: 10 або 1: 15), гною (1: 5), перегноєм. Добре діють під-кормкі аміачною селітрою, сечовиною (30 ... 40 грамів на літр води), суперфосфатом і хлористим калієм (по 30 грамів на відро води, якщо вони не вносилися в рядки при посіві). При першій підгодівлі (коли рослини моркви мають 3 ... 4 справжніх листків) вносять азотні добрива, при другій - фосфорні та калійні добрива (50 і 30 грамів відповідно на 10 квадратних метрів). Добрива найбільш ефективно засвоюються при внесенні їх у вологий грунт. Їх слід вносити на відстані 10 сантиметрів від рядка.
Правильно збалансоване харчування відповідно до потреб моркви в різні фази зростання, один з факторів що впливають на врожайність і якість коренеплодів.