Дитина, що не успішний в навчанні - це проблема не тільки батьків (хоча їх вона повинна турбувати в першу чергу), а й вчителів, які його вчать. На жаль, часто буває так, що саме на педагогів лягає основний тягар цієї ноші, а нерідко - і вся відповідальність за неї.
Що ж робити вчителю, якщо дитина в його класі погано вчиться? Як допомогти йому стати більш успішним? Як мотивувати батьків включитися в процес навчання і розвитку дитини? Як самому педагогу позбутися почуття провини (часом зовсім необгрунтованого) тому, що не виходить «витягнути» учня з болота неуспішності?
Спочатку пропоную позначити те, що робити НЕ ТРЕБА:
1. Нікому не говорити про проблему.
2. Битися з нею в поодинці.
3. Не звертати уваги на такого учня.
4. Ставити трійки «із закритими очима», «шкодуючи» дитини і батьків.
5. Ставити двійки, не намагаючись виявити причину труднощів і не вирішуючи їх.
6. Лаяти дитини, звинувачуючи його в ліні, упертості і відсутності бажання вчитися.
Друга обов'язкова дія педагога - довести до відома про ті проблеми, які існують у дитини, її батьків (бо самі знаєте - один в полі не воїн, і без їх допомоги вчителям з накопиченими труднощами не впоратися). Варто показати мамам і татам справжній стан справ у їх дитини, без прикрашання (жаліти їх не варто, інакше вони можуть подумати, що все не так вже й погано, може, «саме пройде», і ніякого результату ви не досягнете), але і без зайвого згущення фарб (лякати теж ні до чого - це може викликати образу і відторгнення). Про те, як це можна зробити, написано ось тут.
Третє з найнеобхідніших дій - настійно рекомендувати батькам звернутися за консультацією до фахівців медичного профілю - лікаря-невролога та лікаря-психіатра. Причому незалежно від причини, що впливає на успішність дитини. Дуже часто медикаментозне лікування виявляється досить ефективним і досить позитивно впливає на якість навчання. Крім того, такого роду консультації проводять і лікарі психолого-медико-педагогічних комісій (і в цьому випадку батьки можуть не побоюватися постановки їх дітей на диспансерний облік).
Що робити далі? У кожному конкретному випадку це будуть різні методи, і їх вибір залежить вже від тих причин, які заважають учневі досягти успіху (думаю, про індивідуальний підхід нагадувати сенсу немає, і так напевно мова про нього йде на всіх педрадах і нарадах).
При психолого-педагогічної занедбаності. коли у дитини великі прогалини в знаннях, але при цьому він володіє достатніми здібностями для їх освоєння. найкращий вихід - додаткові заняття з вчителями або репетиторами. Іноді, коли розмір неусвоенного навчального матеріалу дуже великий, можна залишити учня на повторне навчання. У цьому випадку шанси на те, що він «наздожене» однолітків і стане успішним, досить високі.
Якщо неуспішність дитини обумовлена недостатнім рівнем розвитку психічних процесів. то крім роботи вчителів знадобиться і робота «вузьких фахівців»: педагога-психолога і вчителя-логопеда. На жаль, нерідко в освітніх установах дані працівники просто відсутні, і тоді це завдання лягає на плечі педагогів, які навчають дитину. До слова, вони цілком можуть з нею впоратися самотужки, і тут їм не завжди потрібні якісь специфічні знання і вміння, досить тільки проконсультуватися у досвідчених фахівців (по можливості) або навіть пошукати потрібну інформацію в книгах або інтернеті. Тільки потрібно пам'ятати, що в даному випадку звичайне «натаскування» на запам'ятовування способів виконання певних завдань не буде ефективним, і тим більше абсолютно марно намагатися «забігти вперед» досліджуваного матеріалу, щоб потім дитині було легше його освоїти. А ось що дійсно необхідно - так це зосередитися саме на розвитку психічних функцій (пам'яті, уваги, сприйняття, мислення, мовлення) і загальнонавчальних умінь і навичок.
У разі, якщо у дитини спочатку були проблеми в розвитку і навчанні. то додатковими зусиллями педагогів з цим не впоратися, навіть якщо будуть працювати кілька вчителів і репетиторів відразу і всі вони «в коржик розіб'ються». Тут, швидше за все, потрібна зміна освітньої програми. Цим займається психолого-медико-педагогічна комісія.
Дуже важливо: при роботі з будь-яким погано встигають у навчанні дитиною потрібно створювати для нього ситуації успіху, менше критикувати і більше хвалити (якщо немає значного результату, то навіть за маленьке просування вперед, якщо не за результат, то хоча б за старання, якщо не за навчання, то за внеучебную діяльність або за особисті якості).
Педагог-психолог ТОПМПК Олена Михайлівна Білоусова