Спочатку в двох словах власне про те, звідки пішла ТРК «Донбас». Нова телекомпанія цілком і повністю побудована на старому (не в сенсі віку) колективі, який власне і робив інформаційні продукти для ТРК «Україна». Ситуація була дещо нестандартної - більшість найрейтинговіших програм загальнонаціонального телеканалу проводилося не в столиці, а в регіоні. «Україна» почала свій, вибачте за пафос, тернистий шлях вгору за рейтинговою сходах, забитої грандами вітчизняного телебачення. Найцікавіше, що переважна більшість національних каналів не зуміло помітити в ТРК «Україна» гідних конкурентів. За свою зневагу до регіональних побратимам вони поплатилися місцем в рейтингу. Зараз «Україна» міцно зайняла другу кнопку країни.
Напевно, спостерігаючи за зростанням регіонального конкурента, на «планерках» кияни говорили, щось на зразок: «Нам би стільки грошей, скільки вклав в розвиток ТРК Ахметов». Вони до цих пір не знають, що «Україна» зросла фактично на голому ентузіазмі донецьких, гроші Ахметова були злиті в проекти, які так і не окупилися, мовлення з Києва так і не почалося. Економічна криза, напевно, сказали б в компанії-засновника - «Систем кепітал менеджмент».
Але повернемося до каналу «Донбас», який був створений на основі вже існуючої матеріальної бази і команди. Суму інвестицій в ТРК не називає ніхто, однак, можна припустити, що цифра ця традиційно мала. Нічого не поробиш, люблять у нас економити на тому, на чому економити не можна. Вже зрозуміло, що головною проблемою і видатковою частиною «Донбасу» стане розширення його мовлення по Донецькій та Луганській області. Поки канал виходить в ефір в Донецьку, Макіївці та Ясинуватої на частоті 6 ТВК, а також через мережу кабельних операторів.
«Особливість програми полягає в можливості прямого спілкування між гостями студії та глядачами, які можуть прийти на спеціально створену майданчик і задати їх питання. Така ж можливість є і у телеглядачів, які можуть озвучити свої питання, зателефонувавши до студії під час ефіру ».
За його словами проблеми, порушені протягом ефіру, зможуть мати продовження в наступних випусках програми і новинах. Таким чином, глядач зможе простежити, що вже зроблено і що планується здійснити для вирішення того чи іншого питання.
Ідея цікава, особливо тим, що учасники програми братимуть участь в «живому» ефірі, а не являти собою масу «кнопкодавів», по команді видають сміх або оплески. Правда, перший ефір «Питання» трохи зіпсувала епідемічна ситуація в країні. Заборона на масові збори людей змусив режисерів програми на час змінити формат передачі. Тому на першому ефірі питання гостю студії - народному депутату Олені Бондаренко - задавали запрошені експерти: журналіст Кирило Сазонов, соціолог Кирило Чабанов і доцент кафедри політології ДонНУ Олександр Анастасов. Ведучим програми традиційно став Юрій Сугак, якого трохи незвично було бачити без студійного піджака і краватки a-la «Події тижня». Але, мені здається, в'язаний кардиган тільки наблизив його до народу.
Що стосується студії, з якої, власне, і вели прямий ефір, то можна сказати одне - виглядала вона дорого. Трохи помітно змішання стилів (строгі колони в класичному японському стилі, а на заднику - вид Донецька з «Донбас-Ареною» посередині), але це зовсім не зіпсувало загального враження. Студія виявилася досить світлою, щоб компенсувати її малі розміри і додати повітря в кадр.
Що стосується гостей програми, то поки схема яких запрошують, на мій погляд, занадто стандартна. Мер Донецька, голова облради, головний міліціонер розбавлені народними депутатами від Партії регіонів (хоч як крути, Схід України їх вотчина) і більш-менш офіційними особами типу головною захисниці підприємців Кужель. Ось на Олену Бондаренко, наприклад, приємно дивитися, Олександру Кужель слухати, а про емоційності Анатолія Близнюка взагалі краще промовчати. А що буде робити ведучий, наприклад, з квінтесенцією ефірної нудьги в особі мера Лук'янченко або з вічно чи то доповідати, то чи рапортувальник главою МВС області, розуму не прикладу. Може бути, щоб «Вопрос власти» не перетворився на звіт влади про виконану за минулий період роботи, чиновників варто попросити почитати перед ефіром збірник анекдотів? У самому крайньому випадку, можна розлити на лінолеумі студії соняшникову олію.
Але, впевнений, і у програми і у каналу майбутнє є. Перший і головний плюс - «Донбас» запускається напередодні виборів, а це значить, що гостей в студії буде багато і гостей не бідних (тих же місцевих чиновників завжди можна буде обміняти один до одного на оплачують ефір одіозних політиків). Але тоді зовсім не обов'язково анонсувати найближчі кілька найближчих випусків програми, називаючи прізвища. А раптом раптово в студію «Питання влади» підкинуть грошовий мішок? Напередодні виборів в нашій країні і не такі випадки бували.
Другий плюс ТРК «Донбас» - регіональність. Як не крути, менталітет жителів різних областей України все-таки відрізняється один від одного. Тому регіональне телебачення Сходу може більш впевнено вибудовувати не лише сітку свого мовлення, а й виробляти власні продукти спрямовані вже на більш конкретизовану аудиторію.
Ще одна відмінність - «Донбас» розпочав працювати, вже маючи відмінну базу і команду, яка відмовилася з яких-небудь причин переїжджати до Києва на постійне місце роботи в ТРК «Україна». До речі, це є величезним мінусом для останньої. Адже зараз виробництвом поки найбільш рейтинговою програми каналу «Події» займаються саме донеччани. У керівництво столичного штату, в свою чергу, примудрився набитися «непотріб» українського телеринку, який благополучно занапастив роботу на декількох каналах. Буде цікаво, якщо, наприклад, через рік рейтинг регіонального «Донбасу» стане вищий за рейтинг «Україна». Передумови до цього я вже перерахував вище.
Але один «Питанням влади» телеканал обмежуватися не збирається. Творці обіцяють, що обсяги програмних продуктів власного виробництва зростатимуть від місяця до місяця, а вже в наступному році ми буде запущений ряд власних проектів, над якими сьогодні йде робота. Планується, що на першому етапі потенційна аудиторія каналу складе близько півтора мільйонів чоловік. Коли канал розширить мовлення на весь східний регіон, кількість його потенційних глядачів зросте до 6 мільйонів.
Костянтин Павлов, спеціально для «Вголосу»