Поняття організаційно-правової форми туристичної організації. Основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності в сфері туризму. Правове регулювання підприємницької діяльності.
Організаційно-правова форма підприємства визна-виділяється:
¨ порядком формування статутного фонду;
¨ ступенем відповідальності за зобов'язаннями підприємства;
¨ формою власності.
Господарськими товариствами і суспільства зізнаються комерційні організації з розділеним на частки (акції) засновників (учасників) статутним фондом. Майно, створене за рахунок внесків засновників (учасників), а також вироблене і придбане господарським товариством чи суспільством в процесі його діяльності, належить йому на праві власності. Господарські товариства можуть створюватися у формі повного товариства і командитного товариства. Господарські товариства можуть створюватися у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю. Учасниками повних товариств і повними товаришами в командитних товариствах можуть бути індивідуальні підприємці і (або) комерційні організації. Учасниками господарських товариств та вкладниками в командитних товариствах можуть бути громадяни і (або) юридичні особи. Повне товариство. Повним визнається товариство, учасники якого (повні товариші) відповідно до укладеної між ними договором займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і солідарно між собою несуть субсидіарну відповідальність своїм майном по зобов'язаннях товариства. Повне товариство створюється і діє на підставі установчого договору. Установчий договір підписується всіма його учасниками. Установчий договір повного товариства повинен містити: найменування юридичної особи, місце його знаходження, цілі діяльності, порядок управління діяльністю юридичної особи, а також умови про розмір та склад статутного фонду товариства; про розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у статутному фонді; про розмір, склад, терміни і порядок внесення ними вкладів; про відповідальність учасників за порушення обов'язків по внесенню внесків. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають по зобов'язаннях товариства усім своїм майном (повними товаришами), є один або кілька учасників (вкладників, командитів), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства , в межах сум внесених ними вкладів та не беруть участі в здійсненні товариством підприємницької діяльності. Установчий договір командитного товариства додатково повинен містити. умови про розмір та склад статутного фонду товариства; про розмір та порядок зміни часток кожного з повних товаришів у статутному фонді; про розмір, склад, терміни і порядок внесення ними вкладів, їх відповідальності за порушення обов'язків по внесенню внесків; про сукупний розмір внесків, внесених вкладниками. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване двома або більше особами суспільство, статутний фонд якого поділений на частки визначених статутом розмірів. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості внесених ними вкладів. Учасники товариства, що зробили вклади не повністю, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями в межах вартості неоплаченої частини вкладу кожного з учасників. Фірмове найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства і слова "з обмеженою відповідальністю". Число учасників товариства з обмеженою відповідальністю не повинна перевищувати межу, встановлену законодавчими актами. В іншому випадку суспільство з обмеженою відповідальністю підлягає реорганізації протягом року, а після закінчення цього терміну - ліквідації в судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленого законодавчими актами межі. Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати одного учасника. Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване двома або більше особами суспільство, статутний фонд якого поділений на частки визначених статутом розмірів. Учасники такого товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в межах, визначених статутом товариства, але не менше розміру, встановленого законодавчими актами. При економічну неспроможність (банкрутство) одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх вкладам, якщо інший порядок розподілу відповідальності не передбачено статутом товариства. Акціонерним товариством визнається товариство, статутний фонд якого розділений на певне число акцій, що мають однакову номінальну вартість. Учасники акціонерного товариства (акціонери) не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями акціонерного товариства в межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Фірмове найменування акціонерного товариства має містити його найменування і вказівку на те, що суспільство є акціонерним. Товариство з обмеженою відповідальністю, учасник якого може відчужувати належні йому акції без згоди інших акціонерів необмеженому колу осіб, визнається відкритим акціонерним товариством. Таке акціонерне товариство має право проводити відкриту підписку на випущені їм акції та вільний продаж їх на умовах, що встановлюються законодавством про цінні папери, а в разі розміщення додатково випущених акцій за рахунок власних коштів цього товариства та (або) його акціонерів, а також в інших випадках, передбачених законодавчими актами, - закрите розміщення додатково випущених акцій (серед обмеженого кола осіб). Відкрите акціонерне товариство зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт в обсязі, визначеному законодавством. Товариство з обмеженою відповідальністю, учасник якого може відчужувати належні йому акції за згодою інших акціонерів та (або) обмеженому колу осіб, визнається закритим акціонерним товариством. Закрите акціонерне товариство має право здійснювати тільки закрите (серед обмеженого кола осіб) розміщення додатково випущених акцій. Виробничим кооперативом (артіллю) визнається комерційна організація, учасники якої зобов'язані внести майновий пайовий внесок, брати особисту трудову участь у його діяльності і нести субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями виробничого кооперативу в рівних частках, якщо інше не визначено в статуті, в межах, встановлених статутом, але не менш величини отриманого річного доходу у виробничому кооперативі. Унітарним підприємством визнається комерційна організація, не наділена правом власності на закріплене за ним власником майно. Майно унітарного підприємства є неподільним і не може бути розподілено за депозитними вкладами (часток, паїв), в тому числі між працівниками підприємства. Установчим документом унітарного підприємства є статут. Статут унітарного підприємства повинен містити найменування юридичної особи, місце його знаходження, цілі діяльності, порядок управління діяльністю юридичної особи, відомості про розмір статутного фонду підприємства, порядку та джерела його формування. У формі унітарних підприємств можуть бути створені державні (республіканські або комунальні) унітарні підприємства або приватні унітарні підприємства. Майно республіканського унітарного підприємства перебуває у власності Республіки Білорусь і належить такому підприємству на праві господарського відання або оперативного управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у власності адміністративно-територіальної одиниці і належить такому підприємству на праві господарського відання. Майно приватного унітарного підприємства перебуває у приватній власності фізичної особи (сумісної власності подружжя) або юридичної особи і належить такому підприємству на праві господарського відання. Фірмове найменування унітарного підприємства повинно містити вказівку на форму власності. Громадськими і релігійними організаціями (об'єднаннями) визнаються добровільні об'єднання громадян, у встановленому законодавством порядку які об'єдналися на основі спільності їх інтересів для задоволення духовних чи інших нематеріальних потреб. Громадські та релігійні організації є некомерційними організаціями. Вони мають право здійснювати підприємницьку діяльність лише для досягнення цілей, заради яких вони створені, і цих цілей.