ДИПЛОМ НА ПЕЧАТЬ.docx
Теорія і практика навчання накопичили певний досвід використання різних методів у роботі з дітьми дошкільного віку. У період становлення суспільного дошкільного виховання на розвиток методики формування елементарних математичних уявлень вплинули методи навчання математики в початковій школі. Працюючи з дошкільнятами, Є. І. Тихеева внесла багато нового в розробку методів навчання дітей, складені нею ігри-заняття поєднували в собі слово, дія і наочність. На її думку, діти до семи років повинні вчитися рахувати в процесі гри і повсякденному житті. Гру як метод навчання Є. І. Тихеева пропонувала вводити в міру того, як те чи інше числове уявлення вже «вилікувано дітьми з самого життя» [31].
У 30-40-ті роки ідею використання ігор у навчанні дошкільнят рахунку обґрунтовувала Ф.Н.Блехер. Пізніше істотний внесок в розробку дидактичних ігор і включення їх в систему навчання дошкільнят засадам математики внесли Т.В.Васільева, Т.А.Мусейібова, А.І.Сорокіна, Л.І.Сисуева, Е.І.Удальцова і інші.
Починаючи з 50-х років в навчанні дітей все частіше починають використовуватися практичні методи. А.М.Леушіна розглядала практичні методи в системі словесних і наочних методів. Вона довела, що саме з практичних дій з предметними множинами починається знайомство дітей з елементарною математикою [21].
Аналіз методичної літератури (А.М. Леушина, А.А. Столяр, Є.І. Щербакова, А.В. Белошистая і ін.) Показав, що в процесі формування елементарних математичних уявлень у дошкільників використовується різноманітні методи навчання і розумового виховання: практичні, наочні, словесні. У предматематіческой підготовці дошкільнят дані методи застосовуються комплексно, що дозволяє досягати найкращих результатів. Але в формуванні математичних уявлень провідним прийнято вважати практичний метод, тому що найбільш відповідає віковим особливостям і рівню розвитку мислення дошкільників [22, 2, 49, 53].
Сутністю практичних методів (ігри, вправи, досліди, продуктивна діяльність) є виконання дітьми дій, що складаються з ряду операцій. Наприклад, рахунок предметів: назвати числівники по порядку, співвідносити кожне числівник з окремим предметом, показуючи на нього пальцем або зупиняючи на ньому погляд, останній числівник співвідносити з усією кількістю, запам'ятовувати підсумкове число.
Практичні методи характеризуються насамперед самостійним виконанням дій, застосуванням дидактичного матеріалу. На базі практичних дій у дитини виникають перші уявлення про формованих знаннях. Практичні методи забезпечують вироблення умінь і навичок, дозволяють широке використання набутих умінь в інших видах діяльності.
Однак, на думку А.М. Леушиной, зайве використання практичних методів, затримка на рівні практичних дій можуть негативно позначитися на розвитку дитини [22].
Наочні і словесні методи в навчанні математики не є самостійними. Вони супроводжують практичним методам. До наочних методів навчання відносяться: демонстрація об'єктів і ілюстрацій, спостереження, показ, розгляд таблиць, моделей. До словесних методів належать розповідь, бесіда, пояснення, пояснення, словесні дидактичні ігри. Часто на одному занятті використовуються різні методи в різному поєднанні.
Складові частини методу називаються методичними прийомами. Основними з них, використовуваними на заняттях з математики, є: накладання, прикладання, дидактичні ігри, порівняння, вказівки, питання до дітей, обстеження і т.д.
Між методами і методичними прийомами, як відомо, можливі взаємопереходів. Так, дидактична гра може бути використана як метод, особливо в роботі з молодшими дітьми, якщо вихователь за допомогою гри формує знання і вміння, але може - і як дидактичний прийом, коли гра використовується, наприклад, з метою підвищення активності дітей ( «Хто швидше ? »,« Наведи порядок »та ін.) [22].
Широко поширений методичний прийом - показ. Цей прийом є демонстрацією, він може характеризуватися як - наочно-практично- дієвий. До показу пред'являються певні вимоги: чіткість і розчленованість; узгодженість дії і слова; точність, стислість, виразність мови.
Одним з істотних словесних прийомів в навчанні дітей математики є інструкція, яка відображає суть тієї діяльності, яку належить виконати дітям. У старшій групі інструкція носить цілісний характер, дається до виконання завдання. У молодшій групі інструкція повинна бути короткою, нерідко дається по ходу виконання дій.
Особливе місце в методиці навчання математики займають питання до дітей. Вони можуть бути репродуктивно-мнемічних, репродуктівно- пізнавальні, продуктивно-пізнавальні. При цьому питання повинні бути точними, конкретними, лаконічними. Для них характерні логічна послідовність і різноманітність формулювань. В процесі навчання повинно бути оптимальне поєднання репродуктивних і продуктивних запитань залежно від повернення дітей, що вивчається. Питання цінні тим, що забезпечують розвиток мислення. Слід уникати нагадують і альтернативних питань.
Система запитань і відповідей дітей в педагогіці називається бесідою. В ході бесіди вихователь стежить за правильним використанням дітьми математичної термінології, за грамотністю їх мови, супроводжуючи її різними поясненнями. Завдяки поясненням уточнюються безпосередні сприйняття дітей. Наприклад, вихователь вчить дітей обстежити геометричну фігуру і при цьому пояснює: «Візьміть фігуру в ліву руку - ось так, вказівним пальцем правої руки обведіть, покажіть боку квадрата, вони однакові. У квадрата є кути. Покажіть кути ». Або інший приклад. Вихователь вчить дітей вимірюванню, показ практичних дій супроводжує поясненнями, як слід накласти міру, позначити її кінець, зняти її, знову накласти. Потім показує і розповідає, як підраховуються заходи.
Чим старше діти, тим більше значення в їх навчанні мають проблемні питання та проблемні ситуації. Проблемні ситуації виникають тоді, коли:
- зв'язок між фактом і результатом розкривається не відразу, а поступово. При цьому виникає питання «Чому так відбувається?» (Опускаємо різні предмети в воду: одні тонуть, а інші - ні);
- після викладу деякої частини матеріалу дитині необхідно зробити пропозицію (експеримент з теплою водою, таненням льоду, рішення задач);
- для поняття факту необхідно зіставити його з іншими фактами, створити систему міркувань, тобто виконати деякий розумові операції (вимір різними заходами, рахунок групами та ін.).
Численні експериментальні дослідження Т.Д. Ріхтерман, О.А. Фунтікова та ін. Довели, що при виборі методу випалений облік змісту формованих знань. Так, при формуванні просторових і часових уявлень провідними методами є дидактичні ігри та вправи. При ознайомленні дітей з формою і величиною поряд з різними ігровими методами і прийомами використовуються наочні і практичні [27].
Таким чином, при формуванні елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку в раціональному поєднанні застосовуються практичні, словесні та наочні методи.
1.3. Значення дидактичних казок у формуванні елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку
Робота по формуванню у дошкільнят елементарних математичних уявлень - найважливіша частина їх загальної підготовки до школи. Діти вчаться коротко і точно відповідати на питання. Вирішуючи різноманітні математичні задачі, діти проявляють вольові зусилля, привчаються діяти цілеспрямовано, долати труднощі, доводити справу до кінця. Коли йде мова про дошкільника, то необхідно мати на увазі, що математику слід пов'язати з навколишнім життям. А для дитини казка - це його життя.
Казка - універсальний засіб. Вона має виховний, освітній і розвиваючий потенціал і дуже цінна для педагогів. Предметом розповіді в ній служать незвичайні, дивовижні, а не рідко таємничі і страшні події; дія ж має пригодницький характер. Це в значній мірі визначає структуру сюжету. Він відрізняється багатоепізодні, закінченістю, драматичною напруженістю, чіткістю і динамічністю розвитку дії. Позитивний герой, долаючи важкі перешкоди, завжди досягає своїх цілей. Казці властивий щасливий кінець. У творах цього жанру все зосереджено навколо основного персонажа і його долі [46].
У дитячому садку робота поставлена так, що казка присутній на багатьох заняттях: розвиток мови, малювання, ліплення. Тому ці заняття цікаві і захоплюючі. Але дидактичні казки також можна використовувати і при формуванні елементарних математичних уявлень у дітей.
На думку З.А. Михайлової, дидактична казка - найпростіша і ненав'язлива, мета якої - передати дитині якесь нове знання, вміння, навички, а також показати сенс і важливість цього вміння. Найчастіше така казка закінчується невеликим завданням (пов'язаним з темою казки), яке дитина повинна виконати. Головними героями казки є діти або казкові персонажі, а також математичні об'єкти [28].
Дидактичні казки повинні відповідати таким критеріям:
- відсутність змістовних математичних помилок;
- послідовність і логічність викладу;
Дидактичні казки при формуванні елементарних математичних уявлень у дошкільників, як вважає З.А. Михайлова, виконують різні функції в освітньому процесі:
- організаційну - привернення уваги до досліджуваних об'єктів, підвищення інтересу до навчального матеріалу;
- змістовну - поглиблення розуміння окремих властивостей досліджуваного об'єкта, повідомлення додаткових відомостей про нього;
- контролюючу - коректне виявлення наявних недоліків в засвоєнні матеріалу, ступеня і глибини його засвоєння;
- мотиваційну - підвищення рівня мотивації до вивчення математики.
У дидактичних (навчальних) казках досліджуваний матеріал подається в яскравій і образній формі. В таких історіях символи і предмети, до яких потрібно викликати інтерес, одушевляются і потрапляють в казковий образ світу [27].
- орієнтування в просторі і часі;
- вдосконалення навичок рахунку;
- моделювання і т.д. дивно легко вписуються в казкові сюжети.
Незважаючи на те, що завдання на заняттях досить складні, впоратися з ними нелегко, діти дуже люблять «казкові» заняття, так як по ходу сюжету дидактичної казки герої, як не намагаються, не можуть впоратися з проблемами самостійно і просять допомоги у дітей. Звичайно, кожній дитині хочеться допомогти їм, і діти стають безпосереднім учасниками казки.
Формування математичних уявлень з використанням дидактичних казок проходить жваво та весело, так як немає пояснення нового матеріалу, а всі завдання даються на закріплення раніше пройденого. Тут не обов'язково знати, а можна подумати і розгадати секрет, здогадатися. Більшість завдань на кмітливість і кмітливість.
Вихователю потрібно намагатися не давати багато індивідуальної роботи, допускаються відповіді хором, спонтанні відповіді, робочий шум. Якщо діти не можуть знайти правильну відповідь, пошуковими питаннями вихователю потрібно підводити до здогаду або висновку.
Потрібно використовувати барвисті, незвичайні посібники, «чарівні мішечки», кошики, скриньки, шкатулки, листи від казкових героїв, шишки, жолуді, камінчики, черепашки, «чарівні» клубочки і т.д.
Ці заняття, крім закріплення власне математичних знань, допомагають розвитку у дітей спостережливості, допитливості, розвивають мова дитини, збагачують словниковий запас, тренують увагу, пам'ять, вирішують моральні завдання.
Підсумком роботи є вироблення у дитини вміння самому знаходити відповідь на питання:
Діти вчаться логічно мислити, а процес навчання стає цікавим і зовсім не важким.
Обігравши казкові персонажі, діти більш захоплені завданням, підвищується інтерес, увагу. Звідси випливає, що матеріал засвоюється краще. Дитина слухає дидактичну казку, розглядає картинки, виконує різноманітні математичні завдання - все це сприяють розвитку математичних здібностей, пам'яті і мислення.
Таким чином, дидактична казка є ефективним засобом формування математичних уявлень дітей старшого дошкільного віку, тому що діти дошкільного віку дуже люблять казки, вони їм зрозумілі і знайомі, герої казок улюблені дітьми, вони в своїх іграх будинку і в дитячому садку намагаються наслідувати їх. У казкових сюжетах зашифровані ситуації і проблем, які дуже переживаються дітьми. Також у багатьох казках математичне початок міститься на самій поверхні, тому приймається і засвоюється дітьми непомітно, невимушено і легко.
Розділ 2. Емпіричне дослідження рівня сформованості елементарних математичних уявлень у дітей старшого дошкільного віку
введення 4
Глава 1. Теоретичні основи формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку 7
1.1. Проблема формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку в психолого-педагогічній літературі 7
1.2. Методи формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку 16
1.3. Значення дидактичних казок у формуванні елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку 21
Розділ 2. Емпіричне дослідження рівня сформованості елементарних математичних уявлень у дітей старшого дошкільного віку 25
2.1. Визначення рівня сформованості елементарних математичних уявлень у дітей старшого дошкільного віку 25
2.2. Методичні рекомендації для вихователів дошкільних освітніх установ по формуванню елементарних математичних уявлень у дітей старшого дошкільного віку з використанням дидактичних казок 31
висновок 35
Бібліографічний список 377