Глава 1 Огляд літератури Етіопатогенез, діагностика та лікування остеопорозу при запальних захворюваннях кишечника
1.1 Метаболізм кісткової тканини і патогенез остеопорозу
1.2 Методи вивчення остеопорозу
1.3 Поширеність остеопорозу і частота остеопоротичних переломів кісток при ВЗК
1.4 Лікування остеопорозу
1.5 Лікування остеопорозу при запальних захворюваннях кишечника
Глава 2 Клінічна характеристика хворих і методи дослідження
2.1. Клінічна характеристика хворих включених в дослідження
2.2 Методи дослідження
Глава 3 Роль клінічних факторів в зниженні мінеральної щільності кісткової тканини у хворих запальними захворюваннями кишечника
Глава 4 Стан фосфорно-кальцієвого обміну, метаболізм вітаміну Дз і мінеральна щільність кісткової тканини у хворих запальними захворюваннями кишечника
4.1 Показники фосфорно-кальцієвого обміну, метаболіти вітаміну Дз у хворих з запальними захворюваннями кишечника
4.2 Клінічний перебіг неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона і стан фосфорно-кальцієвого обміну і рівень метаболітів Дз
4.3 Вплив фосфорно-кальцієвого обміну і метаболізму вітаміну Дз на мінеральну щільність кісткової тканини у хворих запальними захворюваннями кишечника
Глава 5 Мінеральна щільність кісткової тканини і рівень цитокінів у хворих запальними захворюваннями кишечника
Глава 6 Профілактика і лікування остеопенії у хворих запальними захворюваннями кишечника.
Високий відсоток інвалідизації хворих при розвитку ускладнень остеопроз диктує необхідність його профілактики. Це вимагає розробки підходів до цільової профілактики остепороза у хворих ВЗК з високим ризиком його розвитку, що і стало метою даної роботи.
Розробка заходів профілактики остеопорозу у хворих запальними захворюваннями кишечника з урахуванням факторів ризику.
1. Виявити частоту остеопенії у хворих запальними захворюваннями кишечника і її взаємозв'язок і клінічними проявами захворювання.
2. Визначити роль порушень фосфорно-кальцієвого обміну у виникненні та прогресуванні остеопении.
3. Встановити характер змін метаболізму вітаміну Дз у хворих запальними захворюваннями кишечника і його вплив на мінеральну щільність кісткової тканини.
4. Вивчити взаємозв'язок між рівнем ІЛ-6, ІЛ-10, ФНОа і розвитком остеопенії у хворих ВЗК
5. Оцінити ефективність профілактики і лікування остеопорозу альфакальцидолом у хворих з запальними захворюваннями кишечника.
6. Створити алгоритм діагностики, профілактики і терапії остеопенії у хворих запальними захворюваннями кишечника.
Доведено взаємозв'язок втрат мінеральної щільності кісткової тканини з фосфорно-кальцієвих обміном.
Вперше вивчений метаболізм вітаміну Дз у хворих ВЗК, доведено взаємозв'язок МЩКТ і рівня активного метаболіту вітаміну Дз -кальцітріола.
Встановлено роль підвищеної активності ФНОа в зниженні мінеральної щільності кісткової тканини.
Встановлено ефективність препаратів альфакальцидола у хворих ВЗК з остеопенією.
Виявлено фактори ризику остеопорозу у хворих ВЗК, що дозволяє своєчасно розпочати профілактику остеопорозу і зберегти якість життя хворих.
Встановлено межі ефективності альфакальцидолу, що дозволяє правильно спланувати стратегію профілактики і лікування остеопорозу.
Виявлено залежність між позитивним ефектом базисного лікування і ефективністю терапії остеопорозу.
Розроблено алгоритм щодо профілактики лікування остеопорозу у хворих запальних захворювань кишечника.
Виникаючі у хворих ВЗК порушення фосфорно-кальцієвого обміну призводять до активації процесів підтримки гомеостатичного рівня кальцію за рахунок його вилучення з кісткової тканини, що обумовлює розвиток остеопенії. Механізми компенсації втрат кальцію через активацію метаболізму вітаміну Дз у хворих ВЗК неефективні.
У ряду хворих ВЗК формування остеопенії відбувається під впливом підвищеної активності прозапальних цитокінів.
Особливості клінічного перебігу ВЗК обумовлюють різні патогенетичні механізми розвитку остеопроз.
Застосування глюкокортикостероїдів у хворих з високою запальною активністю хвороби, через пригнічення активності цитокінів може впливати позитивно на МЩКТ.
Ефективність альфакальцидола в профілактиці остеопорозу у хворих ВЗК залежить від ефективності лікування основного захворювання.
Висновок дисертаційного дослідження на тему "Діагностика і лікування демінералізації кісткової тканини як ускладнення хронічних запальних захворювань кишечника"
1. Зниження мінеральної щільності кісткової тканини виявлено у 75% хворих запальними захворюваннями кишечника, при цьому у 12,5% воно досягає ступеня остеопорозу.
2. Факторами високогоріска остеопорозу, ранжируваних в порядку убування значень коефіцієнта ОР, є: підвищений рівень ФНОа в сироватці крові, толстокишечная локалізація хвороби Крона, вік старше 55 років у жінок, тяжкість атаки, позакишкові прояви, безперервний характер запалення і тривалість захворювання більше 10 років .
3. Середній ступінь ризику остеопорозу відзначається у хворих з поширеним ураженням товстої кишки, низьким індексом маси тіла у чоловіків і тривалістю хвороби від 4-10 років.
5. Лікування альфакальцидолом призводить до збільшення мінеральної щільності кісткової тканини в хребті у 75% хворих запальними захворюваннями кишечника з остеопенією і у 50% - в шийці стегна.
6. Відсутність позитивного ефекту на мінеральну щільність кісткової тканини при прийому альфакальцидолу хворими запальними захворюваннями кишечника з остеопенією обумовлено неефективністю базисної терапії основного захворювання.
1. При обстеженні хворих запальними захворюваннями кишечника необхідно виявляти і враховувати при плануванні лікування фактори ризику остеопорозу.
2. Всім хворим запальними захворюваннями кишечника необхідно проводити рентгенівську двуенергетіческую денситометрію. Хворим без факторів ризику один раз на протязі 2-х років. Хворим із середнім і високим фактором ризику при відсутності профілактичних заходів 1 раз в рік.
3. У хворих з високим і середнім ризиком остеопорозу необхідно починати медикаментозну профілактику його розвитку при нормальних значеннях МЩКТ.
4. Для профілактики і лікування остеопорозу у хворих з запальними захворюваннями кишечника можливе застосування альфакальцидолу в дозах 0,5-1,0 мкг для профілактики, і 1,0-2,0 мкг для лікування.
5. При відсутності ефективності лікування препаратами альфакальцидола, і при неефективності лікування основного захворювання до лікування необхідно додавати інші препарати підвищують МЩКТ.
50. Arnaud S.B. 25-hydroxyvitamin D3 treatment of bone disease in primary biliary cirrhosis. Gastroenterology 1982; 83; 137-140.
65. Compston J.E. Ayers A.B. Norton L.W. et al. Osteomalacia after small-intestinal resection. Lancet 1978; 1: 9-12.
66. Compston J.E. Judd D. Crawley E.O. et al. Osteoporosis in patients with inflammatory bowel disease. Gut 1987; 28: 410-415.
77. Dykman T.R. Haralson K.M. Gluck O.S. et al. Effect of oral 1,25-dihydroxyvitamin D and calcium on glucocorticoid-induced osteopenia in patients with rheumatic diseases. Arthritis Rheum 1984; 27: 1336-1343.
78. Eriksen E.F. Colvard D.S. Berg N.J. et al. Evidence of estrogen receptors in normal human osteoblast-like cells. Science 1988; 241: 84-86.
79. Eriksen E.F. Steiniche T. Mosekilde L. Meisen F. Histomorphometric analysis of bone in metabolic bone disease. Endocrinol Metab Clin North Am 1989; 18: 919-954.
84. Genant H.K. Mall J.C. Wagonfeld J.B. et al. Skeletal demineralization and growth retardation in inflammatory bowel disease. Invest Radiol 1976; 11: 541-549.
87. Greenstein A.J. Janowitz H.D. Sachr D.B. The extra-intestinal complications of Crohn's disease and ulcerative colitis: a study of 700 patients. Medicine (Baltimore) 1976; 55: 401-412.
89. Haddad J.G.Jr. Hahn T.J. Natural and synthetic sources of circulating 25-hydroxyvitamin D in man. Nature 1973; 244: 515-516.
92. Hahn T.J. Halstead L.R. Teitelbaum S.L. Hahn B.H. Altered mineral metabolism in glucocorticoid-induced osteopenia: effect of 25-hydroxyvitamin D administration. J Clin Invest 1979; 64: 655-665.
95. Hessov I. Mosekilde L. Meisen F. et al. Osteopenia with normal vitamin D metabolites after small-bowel resection for Crohn's disease. Scand J Gastroenterol 1984; 19: 691-696.
114. Martin T.J. Ng K.W. Suda T. Bone cell physiology. Endocrinol Metab Clin North Am 1989; 18: 833-858.
117. Meunier P.J. Briancon D. Chavassieu P. Treatment with fluoride: bone histomorphometric findings. In: Christiansen C. Johansen J.S. Rils B.J. eds. Osteoporosis. Viborg, Denmark: Norhaven AG, 1987: 824.
125. Pacifîci R. Rifas L. McCracken R. et al. Ovarian steroid treatment blocks a postmenopausal increase in blood monocyte interleukin 1 release. Proc Natl Acad Sci USA 1989; 86: 2398-2402.
126. Parfitt A.M. Drezner M.K. Glorieux F.H. et al. Bone histomorphometry: standartization of nomenclature, symbols, and units. Report of the ASBMR Histomorphometry Nomenclature Committee. J Bone Miner Res 1987; 2: 595-610.
129. Preece M.A. Tomlinson S. Ribot C.A. et al. Studies of vitamin D deficiency in man. Q J Med 1975; 44: 575-589.
130. Raisz L.G. Local and systemic factors in the pathogenesis of osteoporosis. N Engl J Med 1988; 318: 818-828.
132. Ray W.A. Griffin M.R. Downey W. Melton L.J.III. Long-term use of thiazide diuretics and risk of hip fracture. Lancet 1989; 1: 687-690.
134. Reid I.R. King A.R. Alexander C.J. Ibbertson H.K. Prevention of steroid-induced osteoporosis with (3-amino-l-hydroxypropylidene) -l, l-bisphosphonate (APD). Lancet 1988; 1: 143-146.
136. Riclcers H. Deding A. Christiansen C. et al. Corticosteroid-induced osteopenia and vitamin D metabolism: effect of vitamin D2, calcium phosphate and sodium fluoride administration. Clin Endocrinol (Oxf) 1982; 16: 409-415.
149. Sambrook P.N. Eisman J.A. Yeates M.G. et al. Osteoporosis in rheumatoid arthritis: safety of low-dose corticosteroids. Ann Rheum Dis 1986; 45: 950-953.
158. Slovik D.M. Rosenthal D.I. Doppelt S.H. et al. Restoration of spinal bone in osteoporotic men by treatment with human parathyroidhormone (1-34) and 1,25-dihydroxyvitamin D. J Bone Miner Res 1986; 1: 377-381.
159. Smith C.B. Smith D.A. Relations between age, mineral density and mechanical properties of human femoral compacta. Acta Orthop Scand 1976; 47: 496-502.