З плином часу первісний зміст слова «ро-Зиско» значно звузився, оскільки в результаті судової реформи 60-х років XIX ст. в кримінальному судочинстві Рос-ці з'явилися нові поняття «дізнання» і «розслідування». Термін «розшук» отримав своє законодавче закріплення в ст. 254 Статуту кримінального судочинства 1864 року як один з видів поліцейського дізнання, заснованого на таємних ме-методах розслідування, що включають в себе словесні расспро-си, негласні заходи спостереження, а також інші допустимі заходи по встановленню злочинців, тобто за своїм змістом він був дуже близький сучасному поняттю ОРД.
Розшукова робота є самостійним направ-ленням діяльності оперативних підрозділів органів внутрішніх справ і включає в себе не тільки виявлення ра-зисківаемих осіб, але і встановлення осіб невідомих громадян, а також попередження ухилення осіб від уголов-ної відповідальності, відбування покарання, виконання визна-ділених обов'язків і правил, безвісного зникнення.
Практика показує, що особи, підозрювані (звинуватив-ються) в скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, що ховаються від слідства або суду, вдаються до більш хитрощі способам приховування від співробітників ОВС. З метою встановлення їх місцезнаходження і затримання необ-ходимо складніші оперативно-тактичні комбінації і більш значні обсяги проведення оперативно-ро-розшукової заходів.
Діяльність органів внутрішніх справ щодо розшуку осіб, які вчинили злочин і переховуються від кримінального переслідування, можна уявити одним з аспектів обидві-спікання кримінально-правового принципу невідворотності на-показання. У зв'язку з цим виявляється тісний взаємозв'язок реше-ня завдання оперативно-розшукової діяльності щодо розшуку осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, з її кримінально-процесуальним регулюванням.
За останні роки в організації роботи органів вну-тертя справ щодо розшуку осіб, які сховалися від органів дізнання, слідства і суду накопичився ряд проблем. Одні з них цілком можна вирішити наявними засобами, інші вимагають за-законодавчого врегулювання.
В організації роботи правоохоронних органів щодо розшуку осіб, які сховалися від органів дізнання, слідства і суду, зберігаються дві групи проблем. Одна з них відносить-ся до стадії досудового провадження у кримінальних справах і включає питання взаємодії слідчого (дізнавача) і оперативних підрозділів органів внутрішніх справ. Дру-гаю - до стадії судового провадження у кримінальній справі і охоплює питання взаємодії суду, прокурора, опера-тивних підрозділів органів внутрішніх справ у випадках, ко-ли підсудний сховався від суду або місце його перебування невідомо.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 209 КПК України слідчий (до-знаватель) встановлює місце знаходження підозрюваного (обвинуваченого), а якщо він зник, вживає заходів до його троянди-ську. Таким чином, роль слідчих і дізнавачів в орга-нізації і здійсненні розшуку злочинців, що сховалися в стадії досудового провадження у кримінальній справі осно- вополагающая.
Однак сьогодні доводиться все частіше стикатися з їх незацікавленістю в розшуку злочинців в ході розшарування-нання. Характерні недоліки в роботі слідчих (до-знавателей) по організації розшуку зниклих від слідства і дізнання осіб такі:
- неподання вичерпних відомостей про розвідкою ваемого особі підрозділам розшуку органу внутрішніх справ;
- відсутність документів, що підтверджують, що таким чи-телем (дізнавачем) вживалися заходи до встановлення ме-стонахожденія підозрюваного (обвинуваченого) і доставлених його для виробництва слідчих дій (корінці пове-стік, постанова про привід, рапорти співробітників органу внутрішніх справ, які виконували примусовий привід , і т.п.);
- неповідомлення або несвоєчасне повідомлення ор-гана, що здійснює розшук, про виявлення розшукуваних-мого злочинця або надходженні відомостей про його Місцезна-ходінні;
Не завжди рішення слідчих і дізнавачів про при-зупинення кримінальних справ у зв'язку з розшуком підозрюючи-ваних і обвинувачених законні, вважає Р. Ю. Шергін 6. Мають місце факти невиконання вимоги ч. 5 ст. 208 КПК України про виробництво всіх слідчих дій, виробництво кото-яких можливо за відсутності підозрюваного або обвинуваченого.
До матеріалів справи в цих випадках не можуть бути долучені відповіді на запити з медичних установ, моргів, кредитних установ, компаній стільникового зв'язку, що не допитуються всі встановлені у справі свідки, окремі доручення осту-ються без належного виконання.
Нерідко постанови про розшук обвинувачених виносяться не за фактом ухилення підозрюваних і обвинувачених від явки до слідчого або дізнавача, а перед закінченням терміну попереднього розслідування, наслідком чого стане несвоевремен-ність початку розшуку і фактично надає особі від 2-3 тижнів до 2 місяців на те, щоб сховатися від органів предва-рительного розслідування.
З практики відомі факти професійно негра-матню підходу попереднього слідства і прокурорів до обрання запобіжного заходу щодо підозрюваних, обвинувачених. Не рідкісні випадки, коли дізнавачем або сле-дователей при обранні запобіжного заходу не враховуються певні обставини, що вказують на те, що особа може сховатися.
Ініціювання оперативними підрозділами перед слідчими або дізнавачами взяття під варту які притягуються до кримінальної відповідальності осіб часто осту-ється непочутим. Іноді це пояснюється тим, що рас-слідування кримінальної справи, за якою щодо по-дозрівати, обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, доставляє слідчому, дізнавачу набагато більше труднощів.
На сучасному етапі розвитку української держави дотримання прав і свобод людини і громадянина є од-ним із пріоритетних напрямків його діяльності, в зв'язку з чим органами державної влади приділяється посилена увага нагляду за органами, що здійснюють предва-рительное розслідування і оперативно-розшукову діяль-ність. Зазначені обставини мають як позитивні, так і деякі негативні наслідки. У зв'язку з цим слід зазначити той факт, що трактування слідчими, до-знавателямі кримінально-процесуального законодавства в частині що стосується обрання запобіжного заходу не завжди Совпа-дає з думкою прокурора, який наглядає.
Подібні дії з боку підозрюваних, обвинувачених, в більшості випадків, знову-таки через суперечності з ор-ганами прокуратури, не розглядаються слідчими як порушення обраного раніше запобіжного заходу. В результаті чого заміна, наприклад, запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд при належній поведінці на взяття під варту не відбувається.
Наявна в даний момент практика винесення ре-шений про арешт не тільки сприяє зростанню злочинності, а й перешкоджає можливості перевірки підозрюваних, про-звинувачуючи на причетність до нерозкритих злочинів.
Не позбавлена недоліків робота з розшуку осіб, приховавши-шихся від органів дізнання, слідства і суду, що проводиться з-трудниками оперативних підрозділів органів внутрішніх справ.
Аналіз розшукових справ дозволяє виділити наступні найбільш характерні порушення в роботі співробітників уго-ловного розшуку по розшуку злочинців, що сховалися:
- несвоєчасне заклад розшукових справ;
- необгрунтоване припинення розшуку;
- інші порушення (відсутність відомчого контро-ля, неповнота і несвоєчасність розшукових заходів), які складають переважну кількість виявлених порушен-ний.
З метою вирішення проблеми щодо встановлення місця пре-биванія підсудних, які ухиляються від явки в суд, представ-ляется необхідним внести відповідні зміни в законодавство, відповідно до яких початковий етап розшуку підсудних (перевірка можливих місць пре-биванія, наведення довідок тощо .) без проведення оперативно-но-розшукових заходів був би віднесений до компетенції служби судових приставів.
Таким чином, більша частина проблем в організації розшуку злочинців, що сховалися відноситься до стадії до-судового провадження у кримінальних справах. Однак частина проблем, як зазначалося вище, вимагає вдосконалення правового регулювання і втручання законодавця.
Інсуре Фархутдинов: Цикл статей про забезпечення миру і безпеки
Засідання секції «Перспективи розвитку міжнародного права в умовах глобалізації суспільних відносин»
індексування журналу
Актуальна інформація
Дорога світу В'єтнаму іУкаіни
Ірина Анатоліївна Умнова (Конюхова) Зав. відділом конституційно-правових досліджень українського державного університету правосуддя
Вступне слово
Спосіб життя В'єтнаму
Обличчям до народу
Краса по-китайському
Справедливість і патріотизм В'єтнаму
Дорогий світу разом