Підтримання родючості грунту садово-городньої ділянки на належному рівні - це, мабуть, першорядне завдання для будь-якого господаря. Саме від цього показника в першу чергу залежить врожайність овочів і фруктів. Земля постійно потребує підживлення мінералами і добривами. Одним з компонентів, що поліпшують якість грунту і впливають на її родючість, є вапно. І тут важливо не допустити помилок і грамотно провести цю операцію.
Досвідчений аграрій приступає до обробки грунту, лише визначивши попередньо її кислотність. Звичайно, не кожен городник має при собі вимірювач кислотності грунту або носить в кишені набір лакмусових папірців-індикаторів. Але це і не обов'язково. Досить жменю землі з ділянки полити звичайним столовим оцтом. Відсутність будь-якої реакції при цьому експерименті доводить, що грунт кислий. (Нейтральна або лужна грунту відреагують появою пухирців і шипінням.)
Ще один метод визначення кислотності не вимагає навіть таких зусиль. Необхідно лише уважно подивитися на бур'яни, що ростуть на городі. У кислих грунтах сильно відчутний брак кальцію, тому для закислення грунтів характерно заселення їх рослинами, що володіють потужною кореневою системою, такими як кульбаба, хвощ польовий, щавель, подорожник, верес, осока. Ділянки з нейтральною або слаболужною середовищем воліють конюшина, кропива, лобода, пирій, ромашка, березка.
Сильно закислення грунти не годяться для отримання високих врожаїв. Багато культури взагалі погано ростуть на таких ґрунтах або не ростуть зовсім. Але, доклавши певних зусиль, можна вирішити цю проблему. Знижується кислотність грунту шляхом вапнування. Крім того, внесення вапна допомагає підвищити кількість в грунті такого важливого для рослин елемента як кальцій. Вапнування же нейтральних і лужних грунтів може тільки нашкодити і зменшити врожайність.
Одним з добрив, що застосовуються для вапнування ґрунтів, є дефекат - продукт переробки цукрових буряків на цукрових заводах, що містить карбонат кальцію (до 80%). Головна перевага цього препарату - наявність в його складі вільної вапна. Дефекат утворюється при очищенні бурякового соку за допомогою негашеного вапна.
Розрізняють два технологічно відрізняються способу отримання дефеката - змішаний і роздільний. Дефекат, отриманий змішаним способом, крім вапна має в своєму складі більше органічних речовин (10 - 15%), азот, фосфор і калій. Його застосування сприятливо для підвищення родючості грунту і отримання кращого врожаю.
Отриманий від роздільної технології дефекат містить набагато менше органіки, але більш збагачений фосфором і кальцієм, тому він ефективно використовується для меліоративного вапнування кислих ґрунтів.
За своїми корисними якостями дефекат прирівнюється до гною. Але одночасне застосування цих двох добрив не рекомендується, так як в цьому випадку в результаті реакції втрачається азот. Як же правильно проводити вапнування грунту?
На городах, як правило, дефекат вноситься в ґрунт восени, після збору врожаю, при перекопуванні грядок, в тонко розмеленому вигляді (порошкоподібна субстанція). Залежно від ступеня кислотності грунту вибирають необхідну кількість і глибину занурення дефеката. При сильній закислення норма витрати дефеката становить 400 г / м 2 (для піщаних і супіщаних грунтів) і 600 г / м 2 (для глинистих і суглинних), а для грунту середньої кислотності досить 400 г / м 2. Глибина загортання становить 20 см. У разі внесення кількості дефеката менше норми, достатня глибина його занурення становить 4 - 6 см.
На грунті, призначеної для майбутнього саду, основне вапнування проводиться за рік або два до посадки дерев (чагарників). Чим рівномірніше розподіл дефеката на оброблюваної поверхні, тим якісніше пройде процес розкислення і збагачення грунту. Не слід забувати, що значне перевищення норми витрат дефеката на 1 м 2 може привести до того, що грунт стане занадто лужної, а в результаті рослини не зможуть засвоювати з грунту необхідні мікро- та макроелементи, в тому числі кальцій.
Вапнування грунту проводиться не частіше, ніж раз на п'ять років. Саме за цей період відбувається відновлення первісної кислотності. Перед повторним вапнуванням необхідно знову провести процедуру визначення рівня кислотності грунту.
Разом з тим, завдяки такому корисному використанню дефеката, до того ж успішно вирішується проблема утилізації відходів промислових підприємств. До того ж відбувається значна економія використання мінеральних добрив.
У сучасних технологіях землеробства дефекат стає все більш затребуваним засобом, набуваючи важливе значення як перспективний, ефективний і доступний добриво з меліоративними властивостями.