Днями з подругами відзначали дівич-вечір в ресторані «Прага», що на базі «Дружба» знаходиться. Наречена заздалегідь попередила, що на святі буде дрес-код. Тому в ресторані ми викликали фурор, коли восьмеро з'явилися в білих футболках, кедах і з білими стрічками на руках, в волоссі і на шиї. Нас навіть прийняли за дівчат- «запальничок».
Посиденьки проходили в кабінці, яка більше схожа на якийсь трактир з відповідним антуражем - дубові столи, колеса на підлозі, кам'яні стіни. Мабуть, від сучасності тут залишився телевізор і DVD-караоке.
В меню нас привернуло пиво зі смаком малини і ківі. Спробувавши, ми зрозуміли, що на пиво ця рідина за смаком мало схожа. Особливо бентежив її колір - яскраво-червоний і зелений. А ось медовуха припала до душі всім. Правда, ціна кусалася - по 100 рублів за келих. Треба сказати, що спиртне в кабінку приносили дівчата в червоно-коротких сукнях і з невеселими особами. До всього з'ясувалося, що сухариків і чіпсів в даний момент немає, але ми можемо замовити блюдо якихось ковбасок за 2200 рублів.
Все це не зіпсувало нам вечірку. Як і прийнято, подруги обдаровували наречену тостами.
- Ти там з чоловіком на лелеки сподівайся, але сама не зівай. За діточок, - жартували ми.
Ще ми принесли за її завданням по одній речі, яка якось пов'язано з господинею торжества. Благо за університетські роки цього добра накопичилося багато. Так що наречена забрала додому рожевого їжачка-скарбничку, свої шкільні фотографії, томик Шекспіра. А ще після конкурсів їй дістався сертифікат справжньою дружини.
Конкурси, до речі, були вельми кумедними. В одному з них треба було сісти на коліна до свого товариша по команді і своєю п'ятою точкою розірвати газету. «Знищувачі» паперів з нас вийшли непогані. При цьому ми сподівалися, що камера в кабінці все ж не записує те, що відбувається.
Загалом, дівич-вечір вдався. Хоча відволікали раз у раз з'являються на порозі чоловіка, які страшно дивувалися нашій присутності. Просто вони брали двері кабінки за двері туалету. Крім цього, поспівати караоке якось не вдалося. На 3 принесених офіціанткою дисків виявилося всього пісні 3-4, які ми хоч якось знали. Довелося задовольнятися «Мурко» і «Че ті треба». Про сусідів в залі ми не замислювалися.
До речі, особливу родзинку девичнику додала новина, що парубочий на чолі з нареченим проходив в цьому ж ресторані. Правда, на молодих людях ми не помітили білих футболок і стрічок. Може, воно й на щастя?
Стали свідками цікавої події? Поділіться!
+7 (968) 246-25-97