Від розкриття сутності цінностей перейдемо тепер до характерис-тику видів цінностей і такого важливого поняття, як "ціннісна кричи-ентации".
Особливо це стало очевидним в наш час, коли різко позначення-чився криза техногенної цивілізації з її головною ціннісною уста-новки на нестримне зростання споживання і погоню за комфортом. У підсумку - отруєна довкілля, виснаження природних ресур-сов, "хвороби століття" / серед них особливо небезпечні - спадкові / і т.д.
Думкою про перевагу саме духовних цінностей Продик-товані класифікація цінностей, пропонувалася свого часу В.П.Тугаріновам. Він розділив всі цінності на "цінності життя" / це уті-літарние, або економічні цінності / і "цінності культури" / ці-етичні та естетичні /. Приймаючи цю класифікацію як одну з віз-мужніх, слід зазначити, що відмінність між матеріальними і духів-ними цінностями не можна абсолютизувати, бо, по суті, все цін-ності без винятку мають "духовну" функцію, оскільки в кінцевому рахунку "працюють" на універсальне розвиток особистості / с урахуванням, ес-тественно, зазначених вище двох моментів /. Так, і речове середовище /т.е. сукупність матеріальних цінностей /, якщо вона організована належним чином / за рекомендаціями, наприклад, сучасного дизайну /, може в значній мірі духовно впливати на людину, розвивати його. І навпаки, недоброякісні духовні продукти / типу "чорнухи" і "порнухи" / знижують ціннісний потенціал особистості, духовно розбещують її.
Якщо звернутися до робіт С.Ф.Анісімова, то в них цінності класифікуються за рівнями суспільного буття і суспільної со-знання. Сответственно - "вищими цінностями" у нього виступають чоло-вік і людство, потім йдуть цінності матеріального життя, соці-альні цінності і нарешті - цінності духовні. Треба сказати, цей "истматовской" підхід викликав заперечення - відзначалася, зокрема, нечіткість самого поняття "вища цінність". Близька до цієї по суті, але інакше за висновками виглядає класифікація, що поділяє цінності на • первинні / задовольняють біологічні, хоча і олюднені піт-ребностямі людини /, вторинні / створення рук людських, перш за все знаряддя праці / і третинні / засоби комунікації в самому ши -РОК сенсі слова /.
Співвідношення загальнолюдського і класового в цінностях у нас активно обговорювалася в роки перебудови в рамках "нового політич-кого мислення", який прагнув врахувати загострення в світі глобальних проблем - загрози ядерної війни, екологічної кризи, складної де-мографіческой ситуації, проблеми бідності і т.д . В результаті сфера об-щечеловеческіх цінностей була поширена на область межгосудар-ських і межформаціонних відносин і був обгрунтований пріоритет цих цінностей перед всіма іншими - класовими, національними, государ-чими. До цього ж переважало підкреслення в цінностях не про-щечеловеческого, а класово-групового змісту, що цілком від-віча конфронтаційним свідомості з його абсолютизацією класового підходу і жорстко понятий формаційної теорією. Загальнолюдські. цінності як такі або зовсім не враховувалися, або розумілися вкрай вузько / наприклад, зводилися до простих нормам моральності /, Цінності ж і оцінки однієї протиборчої сторони вихвалялись і зводилися в ранг загальнолюдських, а інший - розвінчувалися і компрометували. На практиці це вело до ідеологічної. нетерпимості, заборонам на заняття кібернетикою, генетикою і т.д. спотворення і перекручення таких цінностей світової цивілізації, як "ринок", "власність", "демократія", "права і свободи громадян" і т.д.
Нині ситуація різко змінилася. Утвердився інший, цивілізаційний підхід до цінностей: акцент робиться на наступності в істо-річеская розвитку матеріальної і духовної культури людства, накопиченні, в ході цього розвитку, крупинок "вічного" і непреходяще-го, тліючого загальнолюдськузначущість; їх позитивним узагальненням і виступає поняття "цивілізація"; при цьому класове НЕ відкидаючи-ється, а розглядається як частина цілого. І загальнолюдські цінності, при такому підході, постають як вираз спільних рис в сово-купно соціокультурному досвіді людства, в зміні історичних епох зберігати і примножувати свою позитивну роль для людей.
Історично загальнолюдське в цінностях збагачується і роз-ряется, поступово виходячи за локальні і етно-національні рамки і стаючи дійсно загальним /т.е. охоплює всіх землян /. Ця загальність складається в міру усвідомлення людством свого планетарного єдності і формування світової спільноти, що стало фактом порівняно недавно, на протязі поточного сторіччя. Що ж конкретно ми кваліфікуємо як загальнолюдські цінності?
У ціннісних орієнтаціях концентруються найбільш важливі, фун-тальні елементи свідомості особистості і їй особливо дорогі; а оскільки вони вистраждані нею всієї її життєвою долею, остільки вони становлять ядро внутрішньої структури особистості, стрижень її переконань, основу її світогляду. Елементи ці - моральні, політичні, художні, релігійні та інші установки; в структурі особистості вони інтегруються в певну систему, яка поєднуватиме в собі "імперативи часу" і те, що йде від особистого своє-образия даного індивіда. Але ступеня розвиненості ціннісних ориен-тації судять про зрілість особистості, міру її відповідності своєму ча-мени. паяний показник їх розвиненості - ієрархія цінностей, або визначення місця тієї чи іншої цінності на шкалі значень: які цінності дана особистість розглядає як пріоритетні, а які як похідні, другого, так би мовити, порядку. Критерій оцінки -ідеал, або граничне досконалість; конкретно: морально-вища - це добро, естетично-вища - краса, найвища цінність в .познаніі - істина, в політико-правовому ряду - справедливість і т.д. Крім ідеалу в якості зразка для порівняння виступають також правила і норми, стандарти і стандарти.
В силу своєї інтегративності, того, що в духовності представ-лен синтез розумно-логічних і чуттєво-вольових структур, вона насилу піддається точному визначенню в поняттях науки, проте пошук в цьому напрямку зараз інтенсивно ведеться. І перше, що вже міцно встановлено, це те, що духовність - характеристика якісна, а тому спрямована: вона вказує на певний стан внутрішнього світу людини, що задається вищими духовними цінностями його епохи, - в них він вбачає ідеальний зразок со-удосконалюють і з ними співмірними всю свою життєдіяльність. Поет-му справжня духовність - завжди показник високого розвитку людино / мова йде про наближення і ідеалу /, завжди свідчення його високого призначення в світі, повноти і облагороженности сенсу його життя.
Які ж це цінності? це - добро, істина, краса, Вони були виділені ще в глибоку давнину, всім наступним ходом світової історії підтвердили свою абсолютну і вселюдської значимість і нині розглядаються як основні "несучі конструкції" духовності і гідного способу життя. Зазначені цінності повинні братися в не-расторжимой єдності, оскільки висловлюють, за словами В. С. Соловйова, "одне і те ж" - прагнення людини усвідомити вищий сенс життя і ті святині, в яких концентрується феномен людяності і следо-вання яким обумовлює праведне , досконалу життя.