Ці "разноформатні" і "різношвидкісної" інтеграційні процеси відображають реалії, що склалися в пострадянських державах, інтереси лідерів та частини формується національно-політичної еліти пострадянських держав: від намірів створити єдиний економічний простір в центральноазіатської "четвірці", Митний союз - в "п'ятірці", до об'єднання держав - в "двійці". [24]
Союз Білорусі та Росії
Після підписання Договору були сформовані робочі органи Співтовариства: Вища Рада, Виконавчий комітет, Парламентські збори, Комісія з науково-технічного співробітництва.
Органи Союзу Білорусі і Росії не наділені правом прийняття законів прямої дії. На їх рішення поширюються ті ж вимоги, що і на інші міжнародні договори і угоди. Парламентські збори залишилося представницьким органом, законодавчі акти якого носять рекомендаційний характер.
Якщо виходити з того, що всі ці наміри не є політиканством лідерів двох держав, то їх здійснення можливе тільки при інкорпорації Білорусі до складу Росії. Ні в одну з відомих до теперішнього часу інтеграційних схем держав, норм міжнародного права подібне "єднання" не вкладається. Федеративний же характер передбачуваного держави означає для Білорусі повну втрату державної самостійності і включення до складу російської держави.
Економічна інтеграція означає об'єднання ринків, але не держав. Найважливішою і обов'язкової її передумовою є сумісність економічних і правових систем, певна синхронність і одновекторність економічних і політичних реформ, якщо такі здійснюються.
Курс на форсоване створення Митного союзу двох держав в якості першого кроку по виконанню цього завдання, а не зони вільної торгівлі, являє собою профанацію об'єктивних процесів економічної інтеграції держав. Швидше за все це данина економічної моді, ніж результат глибокого розуміння суті явищ цих процесів, причинно-наслідкових зв'язків, що лежать в основі ринкової економіки. [26] Цивілізований шлях до створення Митного союзу передбачає поступове скасування тарифних і кількісних обмежень у взаємній торгівлі, забезпечення режиму вільної торгівлі без обіймів і обмежень, запровадження узгодженого режиму торгівлі з третіми країнами. Потім проводиться об'єднання митних територій, перенесення митного контролю на зовнішні кордони союзу, утворення єдиного керівництва митними органами. Процес цей досить тривалий і непростий. Не можна поспішно без належних розрахунків оголошувати про створення Митного союзу і підписувати відповідні угоди: адже уніфікація митного законодавства двох країн, в тому числі узгодження митних зборів і акцизів по значно розрізняється і тому важко порівнянної номенклатурі товарів і сировини, повинна бути поетапною і обов'язково враховувати можливості і інтереси держав, національних виробників найважливіших галузей народного господарства. При цьому немає необхідності відгороджуватися високими митами від нової техніки і технологій, високопродуктивного обладнання. [27]