У сучасних умовах розвитку ринкової економіки російське законодавство зазнає постійних і значних змін. В ході даного процесу неминуче з'являються законодавчі прогалини, проявляються внутрішня неузгодженість і суперечливість його норм, які в підсумку призводять до порушення прав і законних інтересів учасників господарського обороту. У статті 119 КПК РФ, викладено порядок розгляду клопотань. У ньому учасники судочинства з боку звинувачення і з боку захисту вправі заявити клопотання про виробництво процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень, також основних етапів порядку розгляд клопотання.
«Клопотання підлягає негайному розгляду і заявляється в письмовій формі. Рішення про відмову в задоволенні клопотання виноситься суддею, органом, посадовою особою, в провадженні яких знаходиться справа про адміністративне правопорушення, у вигляді визначення »[i].
У статті 119 КПК зазначено право кожного учасника судочинства заявляти клопотання, також в ній регулюється процесуальне становище того чи іншого учасника.
Особи мають право заявляти клопотання це - підозрюваний, його захисник, потерпілий, його законний представник, цивільний позивач, приватний обвинувач, цивільний відповідач, їх представники, а також експерт.
Так як перед законом усі рівні, то в судовому розгляді формою звернення державного обвинувача до суду також є клопотання.
В ході судочинства учасники з боку звинувачення і з боку захисту вправі заявити клопотання про виробництво процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень
Експерт, має право клопотати про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, або залученні до виробництва судової експертизи інших експертів. [Ii]
Клопотання про виробництво процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень обґрунтовується їх необхідністю для встановлення обставин, що мають значення у справі, забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання або особи, яку.
Обов'язком дізнавача, слідчого, прокурора і суду, є роз'яснення права на заявлення клопотань і забезпечення цього права.
Етапи порядку розгляду клопотання:
1. Заява клопотання.
Заявникам клопотань має бути роз'яснено, що клопотання може бути заявлено в будь-який момент провадження у справі. При відхиленні клопотання заявник має право, в подальшому, знову заявити клопотання як в межах однієї стадії, так і в наступних стадіях судочинства.
2. Розгляд клопотання.
У Кримінально-процесуальному кодексі не встановлено строків розгляду клопотань. У ст. 121 КПК вживаються слова «негайно», «безпосередньо», це свідчить про те, що клопотання вимагає розгляду і прийняття рішення відразу ж після його заяви і тільки у випадках, коли це неможливо, не пізніше трек діб з дня його заяви.
Якщо обставини, про встановлення яких клопоче заявник, можуть мати значення для справи то, клопотання про провадження слідчих дій по збиранню доказів має взяти реванш. Чи мають значення для справи обставини, про встановлення яких клопоче той чи інший учасник судочинства, вирішують дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, суд.
3. Задоволення або відхилення клопотання.
Заявлений в судовому слідстві клопотання має бути розглянуто. По ньому негайно прийнято рішення після його заяви. Заявник отримує відповідь задоволено або відхилено його клопотання, і це дає йому право в подальшому знову звернутися з клопотанням в ході судового слідства.
Клопотання може бути задоволено або відхилено (частково або повністю). При відмові, в клопотанні повинно бути винесено постанову суду, прокурора, слідчого, дізнавача, із зазначенням причини відмови.
4. Донесення результату, до особи, яка заявила клопотання.
Про результати розгляду клопотання має бути поставлено до відома особа, його заявила.
Судова практика щодо задоволення клопотань:
ТОВ «С» звернулося до суду з позовом до Р. про стягнення вартості матеріалів, що знаходяться в підзвіті. При подачі позову ТОВ «С» заявило клопотання про відстрочку сплати державного мита в сумі 20 000 рублів до розгляду справи по суті.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 333.19 Податкового кодексу Російської Федерації ТОВ «С» при зверненні до суду з зазначеним позовом мало заплатити державне мито в розмірі 20 000 рублів.
Відмовляючи ТОВ «С» в наданні відстрочки сплати державного мита, суд виходив з відсутності підстав для її надання, вказавши, що фінансове становище не є поважною причиною несплати державного мита.
Висновок суду зроблений без урахування положень закону і наявних у справі доказів.
Згідно з пунктом 2 статті 333.20 Податкового кодексу Російської Федерації суди загальної юрисдикції або мирові судді, виходячи з майнового стану платника, має право зменшити розмір державного мита, що підлягає сплаті у справах, що розглядаються зазначеними судами або мировими суддями, або відстрочити (розстрочити) її сплату в порядку, передбаченому статтею 333.41 Податкового кодексу Російської Федерації.
За змістом закону підставою для надання відстрочки, розстрочки сплати державного мита або зменшення її розміру є майновий стан зацікавленої сторони, яка не дозволяє їй сплатити державне мито у встановленому розмірі при зверненні до суду.
ТОВ «С» до клопотання про відстрочку сплати державного мита доклало підтверджений податковим органом перелік відкритих Товариством рахунків в кредитних організаціях і відомості з відповідних банків про відсутність на цих рахунках коштів, в розмірі необхідному для сплати державного мита.
Представлені позивачем документи свідчать про відсутність у нього на банківських рахунках грошових коштів, достатніх для сплати державного мита. Таким чином, майновий стан позивача не дозволяє йому сплатити державне мито у встановленому розмірі при подачі позову в суд.
Відповідно до пункту 1 статті 333.41 Податкового кодексу Російської Федерації відстрочення або розстрочення сплати державного мита надається за клопотанням зацікавленої особи в межах терміну, встановленого пунктом 1 статті 64 Податкового кодексу Російської Федерації.
Згідно з пунктом 1 статті 64 Податкового кодексу Російської Федерації відстрочку або розстрочку зі сплати податку є зміна терміну сплати податку за наявності підстав, передбачених цією главою, на термін, що не перевищує один рік, відповідно з одноразовою або поетапної сплатою платником податків суми заборгованості.
Судова колегія скасувала ухвалу суду і винесла у справі нове визначення, яким ТОВ «С» надано відстрочку сплати державного мита при подачі позову в суд до розгляду справи по суті.
Васильєва Катерина Сергіївна
Спеціаліст з економіки та права