Буває, в собкоровскій пункт дзвонять не тільки дорослі, а й діти. Цей хлопчик зателефонував ближче до вечора. Те, що йому років 13-14, стало зрозуміло відразу: сказав, що навчається у восьмому класі і що вчитися набридло, і взагалі все набридли, і що він вирішив піти з дому. «Ось ви про вчителів пишете і в усьому їх підтримуєте, а знаєте, які серед них є. »
Тетяна Масликова Власний кореспондент "Учительській газети"
Далі пішла історія сумна, але цілком правдоподібна. На всі сто відсотків я в неї не повірила, але і зовсім відмахнутися від неї, як і від цього хлопчика, не змогла. Він вирішив піти з дому не тому, що батьки п'ють, або б'ються, або якимись іншими способами їх не виконують свій батьківський обов'язок, ні, якраз виконують, точніше, виконує мама. Сашина мама Ольга Сергіївна з батьком в розлученні і всі обов'язки по вихованню взяла виключно на себе. Вона дуже хоче виростити сина слухняним і розумним, навіть занадто слухняним і розумним, тому постійно його опікає, приходить в школу щотижня і дружить з деякими Сашиним вчителями.
Юлія Іванівна Сичова, педагог-психолог Центру профілактики зловживання психоактивними речовинами серед дітей і підлітків Воронезької області, вважає:
- До того, що він сказав про своє бажання піти з дому, поставитися треба серйозно. Не треба думати, що це спонтанне рішення або каприз. Ми іноді просто недооцінюємо дітей, які не намагаємося зрозуміти, чому вони брешуть або вередують. Можливо, дитині простіше розповісти комусь про свої проблеми, ніж своїй мамі. Тому, коли дорослий говорить, що про свою дитину знає все, я завжди відповідаю: повірте, не все! Не всі наші діти розповідають нам. У них завжди є свої секрети, і іноді їх простіше розповісти кому-небудь. До речі, бабусі часто довіряють більше, ніж батькам.
Як реагує психолог на заяви, що дитина йде з дому? Перш за все намагається заспокоїти. Потрібно сказати «стоп» і попросити розповісти, що людина думає в цей момент. Наприклад, якщо ти зібрався йти з дому, що тебе спонукало до цього? Чому тобі зле вдома і куди ти зібрався йти? Тобто перед людиною потрібно поставити конкретні питання, щоб він задумався, просто задумався і відповів. Головне, не хитрувати і не відводити в бік. З дитиною фальшивити не можна! Якщо з дорослим можна схитрувати, відвести розмову в бік, то з дитиною треба все промовляти серйозно. Якщо ти з ним серйозно, то і він з тобою теж. Як ти будеш повертатися назад? А ти зовсім підеш або все-таки захочеш повернутися? Де будеш ночувати? Зазвичай вони говорять, що бачили схожий випадок по телевізору і там все добре закінчилося, вдало для підлітка. У цьому треба переконати. Головне - розмовляти з дітьми треба серйозно. Якщо вони серйозно тебе не сприймуть, то ніякої психологічної роботи не вийде.
«Батьківська газета»