Якось лежав в лікарні. У палате- нас було троє. Один - професор, розумний. Але. Я йому дав булочку з соком. (Він так благально дивився.) Він, хоч йому було не можна (хотілося) з'їв. і заплакав. Я запитав його, а чого ж діти не прийдуть відвідати тата, онуки. Він. пожвавішавши, майже всерйоз вимовив: "Вони зайняті. Їм ніколи." Я спросіл- А ви квартирку-то свою їм вже віддали? -Так, відповів профессор.Я тоді поцікавився, а чому він квартирку-то не віддав би їм потім. Він, як дурень спочатку: А хіба так можна. "А потім вже, зітхаючи, - Та просили. Сильно.
А в санаторії один дідок-полковник, за день перед від'їздом, хвалився. що він на машині звідси завтра поїде.
Я запитав: "Син. Напевно, за Вами приїде.
Полковник зніяковів. згорбився і вийшов з-за обіднього столика.
Я за столом виявився випадково, перевели в передостанній день перебування. Мені його сусіди пояснили, що за ним на авто приїде "друг", ціна-5 тисяч рубликів. А син-. Він у нього є. Але.
Уви- кидають діти старіков.Отцов і матерів своїх коханих.
А приводів дійсних і уявних десятки-для друзів і для ворогів.
У лікарні і притулки їх сдают.Больних і обридлих. У житті зайвих.
Колись то- найніжніших, самих ближніх,
Але пояснюють, що ні зраджують.
І немічні в чомусь старі виправдовують нащадків рішення.
Але плачуть ночами для втіхи: Чи не дурні,
Ах, життя, ти коротка або довга, Ти радуешь і часто засмучуєш.
Постфактум- вчиш ти і повчаєш, Але діти-наша, не твоя вина.
Народжуються вони і по любові, -Не тільки помилково або пристрасті.
І виховати їх-це в нашій владі.
Но багато почуттів і мало- голови!
У сознанье споживацтво увійшло І прагматизм. Мораль- як пережиток.
Але навіть у звірів або равликів, Бути може, теж є-добро і зло.
На фото не мій знайомий-професор. Просто дідок.
Скільки причетний Уже 21 Невже тема схвилювала? Якісь то- старі, предки. Мій родич давненько мені так ябедничати: "Ну що мені папка залишив. Майже нічого." При живий мамці він це говорив. Хоча папка, простий слюсар, залишив йому ДВІ квартири. Останню він заробив на Заводі. Лікарі йому давали групу. Але дружина сказала: "А для синочка квартиру не хочеш отримати?" Получіл- і через рік помер.
Але маму незадоволений батьками синку. віддав в лікарню З кінцями. Мовляв, там їй буде краще, ніж удома. Я потім подзвонив і сказав. що так не можна. Він кинув трубку.
НЕ розумію Адміністраторів Макспарка. Було дві хвилини назад-21 прочитання А зараз-19 Як так.
З мене за публікацію зняли 11 очок. Видно, не люблять тих, хто пише сам. Ігноруйте. Не варто засмучуватися.
Ех, розучилися ми виховувати своїх дітей! Виховали і виховуємо з них споживачів! Що б не клянчили вони у батьків машини, квартири, треба з дитинства вчити їх ПРАЦЮВАТИ і ЗАРОБЛЯТИ СВОЇМ ПРАЦЕЮ. Але на жаль, ми ніяк не можемо цього зрозуміти. Результат - таке ставлення до нам.І нема на кого ображатися, самі винні.
За старих часів дітей-пестовалі.Пріучалі до праці майже з пелюшок, прищеплювали почуття і поважати батьків, свій рід пам'ятати і почітать.І ременем якщо потрібно було, і в кут. В СРСР дітей виховувала суспільство. це був найкращий вихователь. У школах, Дет.сад вихованням займалися люди, які на це учілісь.А зараз все повісили на бідних батьків, які не встигають на всі побори грошей заробити з ранку до ночі. Суспільство деградувало, по телеку вчать як треба "красиво" жити і т.д.Вот і результати. І не потрібно звалювати з хворої голови, якій у нас є держава.
Чим більше зробиш для них добра, тим більше вас будуть ненавидіти. Ласкаво колись вичерпується, як і здоров'я з віком. Ось, як тільки, потрібно віддавати борги добром вже вам, все і закінчиться. Вони вважають що добро їм просто зобов'язані надавати. А ось робити добро їх не привчили. А віддавати квартиру за життя - крок, або в богадільню, або в бомжі. Тільки в спадок, який можна і змінити в будь-який час.
Слабохарактерний і нерозумну дочку виростила старуха.Била б дочка в школі відмінницею, найняла б адвоката і запроторила б стару в богодельні як недієздатну, а господарство до рук прибрала. Потім ходила б раз на місяць в Старді з пакетиком льодяників для старої - в мить б стала її улюбленицею.
Зі мною та ж беда.Дочь розлучилася з чоловіком і зажадала розмін моєї 3-х комнатной.Ей покладена була 1/3, мені -2 / 3.В результаті ладно-віддала їй 2-хкомнатную-їй і внучці, і ще дала свою 1-кімнатну на неї оформіть.Она взяла і змоталися за кордон.Через 5 років приїхала, продала свою 2-х кімнатну, себе і внучку прописала до мене і знову смоталась.Нашла там собі мужика, створює сім'ю з його і своїми детьмі.Мне -ні копейкі.Ая, як дура, плачу все-навіть пільгами не можу скористатися-інвалід 2 гр.Налог на житло, ТБ не можу відключити, пільги на воду 1/6, так як 3-е прописані, капрі ОНТ, правда 50% .У результаті, не можу навіть субсидію отримати, т.к.нужни доходи всіх членів сім'ї, а від неї немає вестей.Уехала і насрать.По-ідеї, можу подати на неї на аліменти і "засвітити її в налоговой.Но хіба це по-людськи? Так і живу, ходжу в лахмітті, т.к. ні на що не хватает.Уже і ліки купувати не все.Тут ще трубу прорвало.Дожілі.Старіков за людей вже не вважають, причому, і держава, і власні діти.
Тобто оформляючи на дочку обидві квартири ви абсолютно не думали на що ви будете жити коли постарієте? Держава тут винне тільки в тому - що в ВАШОЇ 3 кімнатної з якогось переляку 1/3 належить дочці - нічого її не повинно належати - вона цю квартиру не заробляла. Ви ж могли познайомитися з боку людини за місячну оплату в обмін на свою 2-кімнатну.
Ось бл. людей все менше і менше, а квартир не вистачає. Так їдьте до нас в Тамбовщину, як у Висоцького, є де жити (але не працювати) - і життя за новим піде. А то ж основам держави Російського - ПИПЕЦ. Головне гасло нації стане - збагачувати будь-яку ціну. Забудуть і Безсмертний Полк, як і батька з матір'ю, і діда з бабою.
Матеріали сайту призначені для осіб 18 років і старше.
- Головні теми
- Новини
- Гайд Парк
- Cообщества
- люди
Заявіть про себе всім користувачам Макспарка!
Замовивши цю послугу, Вас зможуть все побачити в блоці "Макспаркери рекомендують" - тим самим Ви швидко знайдете нових друзів, однодумців, читачів, партнерів.
Зараз для миттєвого попадання в цей блок потрібно купити 1 ставку.