Право на докази
Що стосується права на збирання стороною захисту документів і інших доказів, то в кодексі відсутній будь-який механізм його реалізації. Це стосується як права на збирання доказів самим підозрюваним або обвинуваченим, так і його адвокатом.
Це питання врегульоване в новому законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Він передбачає, що адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та допитувати осіб з їх згоди.
Найбільш дієвим засобом такого збирання і отримання доказів є адвокатський запит. У законі наводиться визначення цього поняття і закріплюється обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань давати адвокату відповідь на його запит протягом 5 робочих днів. Встановлення таких стислих термінів для відповіді на запит є важливою гарантією того, що збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази, прискориться і, як наслідок, більш ефективною буде захист особи. Встановлення такого терміну, враховуючи тимчасову обмеженість кримінального процесу, зможе реально забезпечити його дієвість, оскільки при більш тривалих термінах відповіді будуть втрачати свою актуальність.
У цьому сенсі важко погодитися із запропонованою нормою, згідно з якою, якщо адвокатський запит стосується надання великого обсягу інформації або потрібно знайти її, вивчивши значна кількість даних, термін розгляду може бути істотно продовжений. На жаль, в органах державної влади склалася така практика, що будь-які відповіді на запити надаються в останні дні максимально можливого терміну. Тому при такій оціночної формулюванні (поняття «великий обсяг» або «значна кількість даних» кожен буде трактувати по-різному) слід очікувати, що на надання відповідей на запити буде йти багато часу. Якщо врахувати ще час на поштову доставку, то в середньому термін відповіді, швидше за все, буде складати близько місяця. У той же час, якщо згадати, що, за загальним правилом, термін досудового розслідування проступків також становить 1 місяць і 2 місяці - для розслідування злочинів, то зрозуміло, що при тривалому очікуванні відповідей на запити адвокат не матиме можливості своєчасно надати потрібну інформацію для захисту свого клієнта.
Термін надання відповіді на адвокатський запит є дуже важливим, можна навіть сказати визначальним для ефективності самого захисту. Тому актуальним є питання посилення відповідальності за порушення цих термінів. Крім того, практика застосування закону напевно покаже необхідність закріплення в КПК можливість продовження процесуальних строків досудового провадження за клопотанням сторони захисту в разі відсутності відповідей на запити або порушення термінів їх надання.
Санкції для чиновників
Що стосується посилення відповідальності, то пропонується внести зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, згідно з якими з особи, яка не надала, або несвоєчасно надало, або надало неповну запитувану інформацію або надав інформацію, яка не відповідає дійсності, буде стягуватися штраф від 25 до 50 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, що становить від 425 до 850 грн.
З огляду на важливість питання, доцільно було б взагалі передбачити в санкції ст.212 3 КпАП, що, крім виплати штрафу, посадова чи службова особа органу державної влади та органу місцевого самоврядування зобов'язана надати необхідну інформацію невідкладно. Адже на практиці може виникнути ситуація, коли чиновник, заплативши штраф, так і не надасть необхідну адвокату інформацію.
Особливо слід звернути увагу на те, що в статті про адвокатському запиті міститься згадка про «інформації з обмеженим доступом» і в зв'язку з цим встановлено обмеження в її отриманні. Безумовно, це буде створювати додаткові проблеми дляадвоката.
Згідно із законом «Про доступ до публічної інформації» інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну, таємну та службову. Так, згідно з ст.7 зазначеного закону конфіденційної є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, і яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Таємницею є інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємницею визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю.
Що стосується службової, то це інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та / або прийняттю рішень. Також службової вважається інформація, зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності в сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Оскільки законодавство включає в інформацію з обмеженим доступом досить широкий перелік видів інформації, адвокату дуже часто можуть відмовляти в наданні певних відомостей. Це, в свою чергу, буде перешкоджати отриманню доказів, необхідних для захисту клієнта.
Також невиправданим є однаковий підхід до відмови в наданні інформації з обмеженим доступом як для адвокатів, для яких вона може служити доказом і грати ключову роль в забезпеченні захисту клієнта, так і для пересічного громадянина, якому такі відомості потрібні зовсім в інших цілях. Оскільки захист і обвинувачення апріорі мають нерівні можливості, то будь-які додаткові обмеження щодо адвоката збільшують такий розрив в правах.
У порівнянні з чинним законом «Про адвокатуру» новий акт істотно розширює гарантії діяльності адвоката.
Так, крім положення про можливість залучення адвоката до кримінальної відповідальності тільки Генеральним прокурором, його заступниками, прокурором Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, відзначається, що повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення також може бути здійснено лише вищезгаданими прокурорами. Ця норма є важливою гарантією, оскільки на практиці буде вимагати більш зваженого підходу в разі залучення адвокатів до кримінальної відповідальності і повинна вберегти останніх від свавілля і безпідставного використання щодо них зазначеного механізму.
Також важливим є те, що в разі проведення обшуку чи огляду житла, приміщень, де адвокат здійснює професійну діяльність, слідчий суддя зобов'язаний вказати перелік речей, документів, які планується вилучити під час проведення слідчої дії. Існування такого переліку (повинен бути вичерпним) буде попереджати необґрунтоване вилучення речей і документів, які не стосуються справи або містять адвокатську таємницю.
Ще однією гарантією можна вважати вимога присутності під час обшуку або огляду житла, приміщень, де адвокат здійснює професійну діяльність, представника ради адвокатів регіону, який повинен стежити за дотриманням процедури. Однак інше положення містить в собі певний нівелювання цієї норми. Адже якщо представник ради не з'явився, це не перешкодить проведенню процесуальних дій в разі завчасного повідомлення про це ради адвокатів. Також виникають питання щодо статусу такого представника. З огляду на, що ця особа не є учасником процесу (оскільки в КПК така участь не передбачено), то на практиці буде незрозуміло, яким чином його допускати до участі в проведенні процесуальних дій, які у нього права і обов'язки тощо
Крім того, новий закон передбачає, що життя, здоров'я, честь і гідність не тільки адвоката, а й членів його сім'ї та їх майно перебувають під охороною держави. Такий стан нормативно закріплює і забезпечує захист адвоката і членів його сім'ї від зазіхань на їхнє життя і здоров'я, що, безперечно, є позитивним нововведенням. Однак для того, щоб ця норма не залишилася декларацією, а стала дієвим механізмом захисту, вона має кореспондуватися з обов'язком органів внутрішніх справ вжити необхідних заходів щодо забезпечення безпеки адвоката, членів його сім'ї, збереження належного їм майна, а також - з передбаченої відповідальністю за її порушення.
Порівнявши положення «старого» і нового законів, відзначимо таку додаткову гарантію, як своєрідний адвокатський индемнитет. Адже висловлювання адвоката (зокрема, ті, які відображають позицію клієнта), його заяви в засобах масової інформації не можуть служити підставою для притягнення його до відповідальності, якщо вони не ведуть до порушення професійних обов'язків адвоката.
- Ухвалення закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дозволить вивести адвокатську професію на якісно новий рівень суспільних відносин, адже під час підготовки документа як до першого, так і до другого читання були враховані всі сучасні європейські стандарти організації і діяльності цього інституту. Зокрема, використані висновки експертів Ради Європи, Венеціанської комісії. А до другого читання були враховані пропозиції вітчизняних науковців, Мін'юсту, Верховного Суду, а також, звичайно, адвокатів і членів Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.
Разом з тим закон передбачає і певний набір правових інструментів, які стосуються якості адвокатських послуг, регулює питання дисциплінарної відповідальності. Таким чином, створені реальні можливості компенсації громадянам за некваліфіковану правову допомогу.