Що таке любов…
Кеш попрямував в невелике кафе, яке користувалося популярністю у місцевих жителів.
Це кафе часто відвідували ковбої - ймовірно, тому, що назва була відповідним. "Бочка". Тут будь-хто міг знайти підтримку і співчуття.
Неофіційна обстановка кафе мала до бесіди. З усіх боків доносилися сміх і жарти. Постійно працював телевізор і звучала приємна музика. Кожен, у кого виникали проблеми, приходив сюди, щоб обговорити їх з друзями.
Кеш знав, що вона буде в цьому кафе. Проходячи повз барвистих вітрин магазинів, він думав тільки про цю дівчину.
Радісне кружляння сніжинок, веселе сяйво зірок на нічному небі - все це надавало незвичайну романтичність зимового вечора, який, як сподівався Кеш, стане незабутнім.
Із захватом віддаючись думкам про довгоочікуваної зустрічі, Кеш увійшов в кафе. Він не міг навіть уявити собі, що його там чекає, яких страждань йому доведеться пережити, яких мук випробувати.
Увійшовши до приміщення, він раптово зупинився і прислухався.
У панувало там шумі Кеш вловив знайомий голос. Її сміх. Сміх Міллі.
У Кеша закрутилася голова, руки почали тремтіти від хвилювання. Його охопило сильне бажання доторкнутися до дивним волоссю Міллі, її ніжним губам, заглянути в незвичайно зелені очі.
Він оглянув величезний зал, намагаючись знайти Міллі серед відвідувачів. Їх було багато. Нічого дивного: приємна обстановка цього місця завжди притягувала людей.
На вулиці дув холодний пронизливий вітер, а тут горів камін, який зігрівав серця і душі втомлених мандрівників, які зайшли відпочити, а потім продовжити подорож по важкому життєвому шляху.
Кеш знову почув завзятий, щасливий сміх Міллі. Він різко повернувся і побачив її.
Вона сиділа за столиком біля вікна, весело розмовляючи зі своїми подругами.
Кеш не бачив її обличчя, але відразу впізнав Міллі по довгим темним волоссям, до яких так любив доторкатися. Він не міг забути їх шовковистість і м'якість.
О Боже, Кеш все ще любив її і був упевнений: вона відчуває ті ж почуття, що і він, але з якоїсь невідомої причини виходить заміж за іншу людину.
Кеш попрямував до Міллі. Дівчата, які сиділи поруч з нею, помітили його і примовкли.
Нарешті Міллі повернулась і побачила його. Вона була здивована не менш подруг і не могла вимовити жодного слова. Поступово здивування змінилося гнівом, проте Міллі постаралася це приховати. Її погляд затримався на золотий пряжці його ременя, яку мав право носити тільки переможець родео.
Міллі перевела погляд на його схвильоване обличчя. Вона зауважила, що Кеш неголений, але їй це навіть сподобалося: він справляв враження безстрашну людину, готового виконати будь-яке бажання своєї коханої, зробити подвиг заради неї.
Кеш відчув себе ніяково. Він шкодував, що не встиг привести себе в порядок, але він так поспішав побачити її, що у нього просто не вистачило на це часу. Кеш вважав, що Міллі сильно скучила і просто не зверне на це уваги.
- Здрастуй, Кеш, - холодно промовила вона.
Кеш знав, що Міллі зробить помилку, якщо вийде заміж за іншого. Можливо, вона теж це розуміла, але не хотіла зізнаватися собі в тому, що Кеш їй призначений долею, що вони створені одне для одного і ні з ким іншим вона не буде щаслива.
- Привіт, Міллі, - його голос звучав ніжно і лагідно.
Цікаво, чи розуміє Міллі, що Дьютон, чоловік, за якого вона зібралася заміж, не гідний її? Вона заслуговує на більше.
Невже Міллі хоче вступити в шлюб з людиною, якого не любить, прожити з ним все життя і страждати?
Він не дозволить їй зробити це. Він хоче, щоб вона була щаслива, а тому одружується на Міллі сам.
Кеш згадав, як довго шукав її. Коли ж він дізнався від її матері, що Міллі в «Бочці», то не зміг стримати усмішки.
- У «Бочці»? - запитав він. - Вона пішла туди? Спокушає долю?
Всі знали про цю давню традицію, яку дотримувалися прекрасні створення містечка. Жінки ходили в це невелике кафе перед самим весіллям, щоб наостанок подумати, чи правильно вони надходять, вступаючи в шлюб саме з цією людиною.
Розповідали, що під час Другої світової війни чарівна дівчина за кілька днів до весілля відвідала «Бочку». Тут вона зустріла моряка, в якого закохалася з першого погляду. Відтепер в її серці був тільки він. Молода людина відповідав їй взаємністю. Закохані не могли розлучитися і тому зважилися бігти. Так «Бочка» поєднала два люблячих серця. Назавжди.
Кеш зрозумів, що Міллі слід традиції. Він буде щасливий, якщо вона, як і та дівчина, втече з ним. Вони будуть щасливі тільки разом, і Кеш зробить все, щоб переконати її в цьому.
Він повинен довести, що любить її, і тоді вона буде разом з ним завжди. Він знав, що любов творить чудеса, адже саме ласкою і добротою він приручав диких коней. Тепер він чекав.
- Іди, Кеш! - зажадала Міллі.
- «Іди». Я пройшов шлях від самої Небраски, проїхав тринадцять годин, щоб тільки побачити тебе.
- Навіщо? Я не посилала тобі запрошення.
«Запрошення? Куди? О Боже, тільки не це! Невже на весілля? Вона дійсно зібралася заміж! »- подумав Кеш.
Її відповідь завдав йому біль. Міллі була його коханої кілька років! І після того, що було між ними, вона каже йому такі слова.
Міллі не могла забути те, що він був її найближчим другом! Це неможливо. Вона ж розуміє: на світі не існує людини, яка знає її краще, ніж він. А Міллі навіть не запросила його на весілля! Втім, це вже не має значення.
- Надсилати запрошення мені не треба, - сказав він різко, хоча в голосі чувся розпач, - оскільки ніякого весілля не буде!
- Весілля відбудеться, Кеш Каллаган! - сказала вона рішуче.
Кеш мовчав і дивився на неї. Він намагався знайти відблиск того пристрасного почуття, яке змушувало їх робити божевільні вчинки, але в її очах відбивалися тільки обурення і гнів. Навіть в люті, подумав він, вона прекрасна.
Кеш не хотів, щоб хто-небудь побачив, які страждання доставляють йому її слова, тому його відповідь прозвучала досить зухвало:
- Ти ведеш себе нерозумно. Ти не можеш.
- Можу! Я можу робити те, що хочу! - перебила його Міллі. - У тебе був шанс, але ти їм не скористався. Ти занадто гордий, незалежний і ніколи не одружишся. Та й навряд чи знайдеться жінка, яка захоче пов'язати своє життя з тобою, людиною, яка постійно в дорозі і ніде не зупиняється надовго. Єдине, на що зможе розраховувати твоя обраниця, так це на вісім секунд уваги на місяць.
- Не перебільшуй. Я можу затриматися і на більш тривалий термін, - промовив він, лукаво посміхаючись.
Кеш натякав на той час, який вони проводили разом. Це були чудові миті.
- Були і чудові моменти, і сумні, сварки і примирення, як і у всіх закоханих. Подібно до того, як сонце сходить після похмурої ночі, теплі дні наступають після холодних, так і у нас чергувалися радість і горе, - сумно промовила дівчина. - Але особливо добре я пам'ятаю те, що кожен раз, обіцяючи незабаром повернутися, ти кидав мене, залишаючи на невизначений термін. Тому я не буду думати, Кеш. Все скінчено. Все пройшло. Все забуто. Неможливо відновити те, що зруйновано.
Вона надпила трохи з келиха і повторила:
- Неможливо. Так, саме так.
Кеш виглядав розгубленим.
Він не очікував такого повороту подій, коли йшов на зустріч з нею. Він був упевнений, що можна повернути її любов, її прихильність, її пристрасть. Але Міллі відняла цю надію, давши зрозуміти: вона хоче, щоб він пішов з її життя, зник назавжди.
Кеш подивився на її подруг, сподіваючись знайти підтримку і розуміння, але в їхніх поглядах читалося тільки обурення. Він уже зневірився, коли Патрісія, дівчина, якій Міллі довіряла свої секрети, підійшла до нього. В його серці знову з'явилася надія.