- Чим ми займаємося сьогодні? - поцікавилася Кетлі, намазуючи маслом пиріг.
- Якщо дощ припиниться, - у чому я, власне, сумніваюся, - я попрошу тебе з'їздити в Городок, купити мені ниток. Я виявила в коморі ткацький верстат і мішок вовни. Коли я, ще будучи маленькою дівчинкою, працювала на плантаціях, господиня вчила нас ткати. Так що взимку займуся виготовленням ліжників і килимів.
«Як же мені-то коротати час холодними зимовими днями?» - сумно подумала Кетлі.
До полудня дощ припинився, зате піднявся холодний вітер.
- Одягни свій найтепліший жакет, - наказала Хетті.
Кетлі щойно повернулася з вулиці і тепер, все ще тремтячи від холоду, збиралася в дорогу.
- А то я б сама не здогадалася, - пробурчала вона собі під ніс.
Спускаючись по розмитій дощем дорозі, Кетлі відпустила привід, і Сніжок пішов легкої підтюпцем, а вона тим часом милувалася околицями. Дощ зірвав все листя з дерев, і тепер вони стояли зовсім голі на тлі сірого осіннього неба, лише кілька самотніх коричнево-червоного листя все ще горнулися до гілок дубів.
У Городку Кетлі здивувалася великому числу мулів і коней, прив'язаних навпроти магазину. Судячи з усього, сусідам, так само як і їй, захотілося після дощу побути на свіжому повітрі і вони вирішили вибратися зі своїх будинків. У торговельній крамниці стояв гул: жінки навперебій розповідали один одному різні неймовірні історії про будинок людей похилого віку Тайлер, який тепер спорожнів і заростав травою.
- Учора ввечері двоє моїх старших хлопців бачили татуся і матусю Тайлер так само ясно, як і зараз вас: люди похилого віку бродили навколо кладовища і звали свою Клер. Хлопчаки драпали звідти, тільки п'яти виблискували, - заявила. Грейс Кук.
- А мій Гаррі, - підхопила Еліс Спенсер, - кілька днів тому помітив вночі світло в цій старій хатинці. Звідти також доносився плач і стогони. Очевидно, в будинку оселилися примари.
Кетлі зиркнула на що стояв поруч Ліча:
- Це правда? У будинку дійсно є привиди?
- Які там, до біса, привиди, - неголосно відповів старий. - Хлопчикам або привиділося зі страху, або вони для більшої значущості вигадали ці казки. А що стосується Гаррі Спенсера, то він напевно був п'яний, коли проїжджав повз будинок Тайлер.
В розмову втрутилася тітонька Хіггінс.
- Думаю, хтось повинен спалити цей будинок, щоб припинити всю цю безглузду балаканину. Малюкам скоро почнуть снитися кошмари. Та й бідної Клер ці вигадки теж не допоможуть.
- Дійсно, потрібно скоріше спалити чортів будинок, - погодився Лич, прямуючи до виходу.
В цей час до них підійшла Грейс і збуджено прошепотіла:
- Мейбелл вже перебувала тут, коли я приїхала, проте у дворі не видно її шкапи. Може, Мейбелл провела ніч в Городку, з містером Стоунз?
Матушка Хіггінс ледь не залилася своїм звичайним кудкудакати сміхом, але вчасно схаменулася, прикривши долонею рот; проте її погляд іскрився веселощами.
- Думаєте, в спальні містера Стоунз минулої ночі стався невеликий землетрус? - промовила вона.
Кетлі прикусила губу, щоб не перейдуть від сміху.
- Видовище, напевно, було вражаюче!
- Та вже: товстий Стоунз і худа кістлява Мейбелл, - погодилася Грейс. - Не треба довго гадати, хто виявиться нагорі.
Не витримавши, жінки все-таки розреготалися.
- Що вас так розсмішило, пані? - несподівано з'явилася у них за спиною Мейбелл.
Кетлі швидше за всіх знайшлася, що відповісти.
- Я розповідала Грейс і матінці Хіггінс про те, як Хетті недавно вийшла на ганок і, спіткнувшись об нашого старого мисливського пса, впала обличчям прямо в калюжу.
Всі розсміялися, а Кетлі молила Бога, щоб ніхто з жінок коли-небудь випадково не заїкнувся про це Хетті.
Зробивши покупки, господині почали поступово розходитися. Кетлі купила нитки і теж попрощалася з тими, хто ще залишився в магазині.
- Заходь як-небудь в гості наступного тижня, - несподівано крикнула їй навздогін Мейбелл.
- Дякую, неодмінно зайду, - ледь зуміла видавити з себе здивована Кетлі.
Всю дорогу додому вона дивувалася над тим, куди зникла звичайна похмурість і сварливість Мейбелл? І в чому причина настільки разючою зміни.
Наскрізь промоклі і втомлені, Метт і Пітер направили свої вози по досить брудною центральній вулиці Нешвілла. Метт неабияк зголоднів в дорозі, тому нетерпляче прискорив коней, значно обігнавши Пітера, і першим під'їхав до платної стайні. Біля великого будови стояли довгі вервечки навантажених тютюном возів, що чекали своєї черги в стійлі.
- Думаєш, тут знайдеться місце для нас? - занепокоївся Пітер.
- Чи знайдеться, - впевнено кивнув Метт, посміхаючись здоровань з рушницею для полювання на бізонів.
- Кого я бачу! Метт Інгрем! - вигукнув той. - Як справи, друже?
- Краще не буває, Джейк. - Стрибнувши з воза, Метт потиснув простягнуту йому велику долоню. - А як ти? Як пройшов цей рік?
- Непогано, не можу поскаржитися. У мене знову народився син. Уявляєш, що ні весна, то син, - з гордістю промовив Джейк. - Ох, і плодюча моя Люсі!
- Вітаю. І скільки ж тепер у тебе хлопчаків?
- Семеро, та не забувай про маленьку чарівну доньку, втиснувшись-таки між ними. Вона копія своєї мами, правда, без її командирських замашок і гострий язик, - посміхнувся приятель Метта.
Усі, хто знає Форманом, були чудово обізнані, що господиня сімейства панувала в будинку і як хотіла розпоряджалася своїми домочадцями, хоча ледве сягала в зростанні півтора метра і важила не більш сорока п'яти кілограмів.
- Ну, як, дружина вже не б'є тебе качалкою?
- Ні, я навчився ухилятися. Правда, іноді дозволяю їй стукнути мене, - відповів Джейк. - Пізніше Люсі завжди починає просити прощення, а коли ввечері ми вирушаємо в ліжко, вона всіляко догоджає мене, висловлюючи своє співчуття.
- Думаю, потрібно розповісти Люсі, який ти хитрий лис, - жартома пригрозив Метт.
- Тільки спробуй. Я скажу їй, що ти мене весь час споюєш. Тоді сам дізнаєшся «смак» качалки.
- Збережи Господь! - замахав руками Метт. - Я не хочу заробити шишку на голові. До того ж, на відміну від тебе, я не отримаю задоволення від примирення.
Чоловіки розсміялися, потім Метт запитав уже серйозніше:
- Ти не знайдеш для мене на цей раз два стійла?
- Без проблем. Я розміщу тебе як зазвичай, в дальньому кінці стайні.
- А той величезний пес все ще стоїть перед тобою?
- Так, Боксер буде там. Він догляне за твоїми возами.
- Моя тільки одна візок, інша належить моєму другові і сусідові, - Метт вказав на Пітера, який весь цей час тримався трохи позаду, з посмішкою прислухаючись до добродушного кепкування двох велетнів. - Познайомся, це Пітер Сміт. Цього літа він виростив свій перший урожай тютюну.
- Привіт, - Джейк простягнув руку, в якій вміщалися дві долоні Пітера. - Щодо свого тютюну можеш не турбуватися. Між мною і моїм сторожовим псом ніхто не посміє прослизнути, ніхто не підійде до твоєї візку.
Як тільки вози виявилися на відведених їм місцях, звідки не візьмись з'явився хлопчина і тут же почав розпрягати коней.
На виході зі стайні Метт зупинився переговорити з Джейком.
- Я недавно приїжджав в Нешвілл, шукав Нетан. На перевалі все переконані, що саме він убив двох людей заради заощаджень. До речі, ти не бачив його?
Особа Джейка потемніло від гніву.
- Що ти говориш! Я бачив ублюдка кілька тижнів тому, правда, видали.
- У трьох-чотирьох кварталах звідси, там, де живуть покидьки суспільства: біля пивних і гральних кубел.
- Дякую, Джейк. Побачимося завтра, на аукціоні.
Спускаючись вниз по мокрій дерев'яної бруківки, Метт сказав крокують поруч Пітеру:
- Тут неподалік є мебльовані кімнати. Я завжди зупиняюся там, буваючи в Нешвіллі. Господиня приготує нам відмінний ситна вечеря і сніданок, а також запропонує м'яку постіль. Після того як ми влаштуємося, я ненадовго залишу тебе.