Якщо на зло відповідати добром, ніж тоді відповідати на добро?
Можна довго і нудно міркувати про льно, духовності й праведності, посилаючись на релігійні вчення. Ось тільки одна біда: це все на папері, в книгах, в кіно. Там це красиво. А по факту?
Якщо ви починаєте на зло відповідати добром:
По-перше - ви коробів себе: важко людині, яка зробила вам гидоту (підлість, зло), щиро робити щось хороше. Тому мало того, що вчинок ваш буде нещирим, та ще й не принесе ніякого позитивного результату.
По-друге - навколишні починають над вами сміятися і знущатися, бачачи, що ви так себе ведете. Особливо сідає на шию той, кому ви добром відплатили (як було сказано вище, сідає вам на шию).
Давайте розберемо на конкретному прикладі.
Ось ви працюєте і нікого не чіпаєте. Один з колег насплетнічал про вас начальнику, через що вас позбавили премії. (Це зло з його боку). В наступному місяці він не встиг написати квартальний звіт, а ви написали цей звіт, хоча це і не вам, а йому доручили (через ту ж плітки). Ваші дії? Так 99% людей візьмуть цей звіт і пред'являть начальству самостійно, щоб показати себе виконавчим і відповідальним співробітником, вислужитися, заслужити довіру, розташування начальства і так далі. І тільки 1% людей (я навіть не знаю, як назвати таких людей), віддасть цей звіт своєму "ворогові-колезі", щоб той зробив вигляд, що це він написав. Тобто за фактом тільки 1% людей відповість добром на зло. Та й то, чого він доб'ється цим? Йому навіть "дякую" не скажуть.
Можливо, я помиляюся. Але покрапав в пам'яті і вспомнте, коли за добро у відповідь на зло ви отримували хоч якесь добро взагалі?
Це складно зрозуміти, але так воно і є: за зло треба платити добром.
Згадайте, що тягла за собою кровна помста, коли вирізали в помсту за загиблого цілі селища, а за них мстили і вбивали сім'ї тих, хто раніше мстився їм. Може бути, кровна помста і сприяла тому, щоб людина була акуратніше в своїх словах і діях, але більше вона приносила зла.
Та й кожен християнин повинен брати приклад з Ісуса Христа, а Він вчив не відповідати злом на зло (Матф.5: 39) і показував це на прикладі. Ісуса Христа постійно ображали представники церкви, але Він же не привів натовп народу, щоб їх провчити за нанесені образи. Ні, Ісус їх прощав!
А Апостола Павла адже теж довелося б убити, якщо користуватися принципом "зуб за зуб і смерть за смерть". тому Павло переслідував і вбивав християн, поки сам не став віруючим в Христа.
Висновок: людина повинна вчитися прощати і не відповідати злом на зло, адже і Бог нас прощає.
Перш за все, потрібно робити висновки, а потім, виходячи з них, координувати власну поведінку. Все, що з нами відбувається, покликане нас чомусь навчити, так ось, якщо Ви почнете мстити обидевшему Вас людині, чи станете ви краще або вподібнитеся йому ж? Тоді урок триватиме знову і знову, поки не будуть створені необхідні висновки. Якщо ж Ви зможете перебороти в собі образу і пробачити, то, подолавши чергову перешкоду в житті, зможете рухатися далі, залишивши і кривдника і образу в минулому, це вчитель Вам вже буде не потрібен.
За зло взагалі не варто платити.
Припустимо, людина зробить добро у відповідь. І яка цікава ситуація виходить. Людині, який зробив гидоту нашому герою, відповідають добром. А ось людині, яка робить йому ж добро, нічого не дістається. Адже час не гумова, на всіх добрих вчинків не вистачить. В результаті хороші люди залишаються з краю, а злі починають вважати, що добро у відповідь на їх зло - це норма, так і повинно бути. Та й буде радий герой, роблячи у відповідь на зло добро. Далеко не кожен зможе поставитися до цього філософськи, швидше за все, людина наступити на себе і свої почуття. І лише тому, що хтось колись щось сказав.
Я не вважаю, що потрібно мстити, робити гидоти нишком. Але якщо людина зробила мені зло і йому раптом знадобилася допомога, то я відмовлю. Бо, на мій погляд, доля сама тицьнула людини в його ж помилку і ця людина сама повинна все розсьорбувати.