Будинки радянської еліти: де оселилися більшовики в Москві після революції
Фото: Репродукція Фотохроники ТАСС
Поточний стан будинку
Портрет Н. П. Шереметєва роботи Н. І. Аргунова. 1801-1803
Ці землі з 1799 року належали графу Миколі Петровичу Шереметєва. Сам же провулок, який ділив володіння на дві частини, називався тоді Шереметьєвський. У 1890-х роках власник цих земель Олександр Дмитрович Шереметьєв, російський меценат, музикант-любитель і начальник Придворної співацької капели, задумав побудувати комплекс багатоквартирних будинків для здачі квартир в оренду. Роботи над проектом почав архітектор Олександр Феліціановіч Мейснер, активно працював в ті роки на А. Д. Шереметєва. Мейснер виконав проект трьох шестиповерхових корпусів, розставивши їх так, що середній корпус відступав від червоної лінії провулка і утворював курдонер з чавунним фонтаном, який зодчий відгородив від провулка напівпрозорої гратчастої огорожею з воротами. Два інших корпусу розташувалися безпосередньо вздовж провулка. Це дозволило відійти від стандартного для того часу лінійного розташування житлового багатоквартирного будинку вздовж проїжджої частини на протязі усієї ділянки. Тим самим було вирішено питання з великою кількістю квартир і житлової площі вищого розряду, що виходили нема на вузький провулок, а на озеленений курдонер з фонтаном. Всі три корпуси Мейснер підняв на високий цокольний поверх, здавати для контор, щоб перший житловий поверх не був на рівні проїжджої частини. У квартирах вищого розряду було по шість - десять кімнат загальною площею від 250 до 600 кв. м. Причому десятикімнатна квартира розташовувалася в самому першому корпусі з лівого боку і мала балкон. У всіх квартирах був водопровід, каналізація, калориферне опалення та електрику. Ліфтів в будинку передбачено не було - вони з'являться в московських дохідних будинках лише з 1901 року.
Фасади всіх трьох корпусів виконувалися в єдиному стилі і поєднували в собі стилістику необароко та неоренесансу. Самим ошатним з оформлення виявився перший корпус з масивними порталами парадних під'їздів і еркерами сходових клітин. Всі три корпуси Мейснер увінчав мансардними дахами з башеннообразнимі завершеннями по кутах. Охриста і теракотова фарбування фасадів всього житлового комплексу надавала йому помпезну монументальність і величність. Цей житловий комплекс відразу ж облюбували артисти Великого театру і музиканти Московської консерваторії, яких опікувався А. Д. Шереметєв. В цьому будинку з 1890 по 1895 рік жив композитор Антон Степанович Аренский.
Москва в 1918 році
А в 1918-1919 роках, коли квартири були націоналізовані, все три корпуси прибуткового будинку перейменували в «5-й Будинок Рад». Останній, мансардний поверх так і залишили комуналкою, і тут ще довгий час жили ущільнені корінні жителі і їх нащадки. А цокольний поверх віддали персоналу, який обслуговує будинковий господарство, - слюсарям, електрикам і малярам.
Решта квартир були розподілені між радянськими воєначальниками Громадянської війни, службовцями державних організацій і академіками. У різний час тут жили С. М. Будьонний, К. Є. Ворошилов, А. А. Жданов, Г. К. Жуков, Л. М. Каганович, А. Н. Косигін, Г. М. Маленков, В. М . Молотов, А. Я. Вишинський, К. К. Рокоссовський, Л. Д. Троцький, Н. С. Хрущов та ін. Ряд меморіальних дощок, що оповідає про жителів цього будинку, тягнеться уздовж всього сучасного провулка.
Як і будь-які інші будинки, «5-й Будинок Рад» не оминули репресії кінця 1930-х - середини 1950-х років, і склад мешканців тут неодноразово змінювався. Членів сімей «ворогів народу» виселяли з цього будинку, в квартири в'їжджали нові мешканці. Для обстановки виділялася казенна меблі, так як дістати її, щоб повністю обставити великі багатокімнатні квартири «5-го Дому», було складно.
Клим Ворошилов (Фото: Ілля Філатов і В. Данилов / Фотохроніка ТАРС)
Лев Троцький (Фото: Vladimir Boiko / Russian Look)
Микита Хрущов (Фото: Репродукція Фотохроники ТАСС)
Георгій Жуков (Фото: Василь Єгоров / ІТАР-ТАСС)
Семен Будьонний (Фото: Репродукція Фотохроники ТАСС)
В'ячеслав Молотов (Фото: Фотохроніка ТАРС)
Олексій Косигін (Фото: Фотохроніка ТАРС)
Костянтин Рокоссовський (Фото: Russian Look)
На самому початку Великої Вітчизняної війни в 1941 році в підвалі четвертого під'їзду влаштували бомбосховище, а коли німецькі війська були вже під Москвою, мешканців цього будинку евакуювали зі столиці і до житлового комплексу приставили охорону.
Тільки до 1943 року мешканці повернулися в цей будинок. З'явилися і нові. Серед них був Георгій Костянтинович Жуков зі своєю сім'єю. А в 1950-х роках, коли багато членів уряду переїхали в особняки на Ленінських горах і в нові будинки, їх квартири заселили видатні воєначальники - І. С. Конєв, К. К. Рокоссовський, Р. Я. Малиновський та ін. Деякий час тут жила Катерина Олексіївна Фурцева - до того, як вона стала міністром культури.
Денис Ромодіна спеціально для «РБК-Нерухомості»