довідник захворювань
БРЕД (син. Божевільною синдром) - порушення мислення, яке зустрічається при багатьох психічних захворюваннях. Надзвичайно важливо провести його правильну і своєчасну діагностику. Основні ознаки марення: 1) є наслідком хвороби і, таким чином, принципово відрізняється від помилок і помилкових переконань психічно здорових людей; 2) завжди помилково відображає дійсність; 3) маячні ідеї непохитні і не піддаються корекції; 4) в більшості випадків марення виникає при ясній свідомості; 5) маячні ідеї тісно спаяні зі змінами особистості, вони різко змінюють переконання і поведінку, а часто і спосіб життя хворого, роблячи його «іншою людиною»; 6) вони не обумовлені інтелектуальним зниженням; більш того - систематизоване марення може виникнути тільки при хорошому інтелекті; 7) бред ніколи не буває єдиним симптомом психічної хвороби, як правило, він супроводжується тривогою, страхом, депресією і т.п.
Лікування завжди є досить важким. Якщо допомога доводиться надавати на вулиці, хворий повинен бути негайно ізольований (для цього зазвичай доводиться вдаватися до допомоги працівників міліції); якщо це сталося в палаті лікарні загального профілю, то треба видалити інших хворих, залишивши тільки тих, хто реально може надати допомогу. Необхідно також прибрати всі колючі та ріжучі предмети, які можуть бути використані в якості знаряддя нападу. Не слід приймати настало в результаті перших медикаментозних впливів заспокоєння хворого за одужання: весь комплекс заходів з нагляду за хворим повинен проводитися з колишньою ретельністю.
Починати лікування слід з медикаментозного купірування рухового збудження. Найчастіше використовують аміназин, тизерцин, дроперидол або хлорпротиксен. При домінуванні в клініці галюцинаторних явищ приєднують галоперидол (1 - 2 мл 0,5% розчину внутрішньом'язово). Слід постійно стежити за показниками АТ; в якості стимулятора судинного центру застосовують кордіамін. Слід дотримуватися загальної тенденції поступового переходу від ін'єкційного введення препаратів до перорального прийому.
За хворим повинно бути забезпечено безперервне спостереження, для чого можна залучати і оточуючих; при необхідності звертаються до фізичної фіксації. Вкрай бажано шляхом умовлянь (для чого не можна жаліти ні часу, ні сил) домогтися від хворого згоди на прийом ліків. В умовах стаціонару фельдшер повинен стежити не тільки за регулярністю прийому психотропних засобів, а й за розвитком так званих побічних ефектів терапії (див. Нейролептичний синдром).