Статистика Постів 138
Присвячується Дню пам'яті святого
мученика Христофора-псоглавцев.
Власне в Євангелії, слово собака згадується вкрай рідко і завжди в зневажливому сенсі:
- «Не давайте святого псам, і не кидайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, щоб не розшматували й вас.» (Мф. 7.6)
- «Але Ісус сказав їй: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам.» (Мк. 7.27)
- «А поза - пси і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідолопоклонники, і кожен, хто любить та чинить неправду.» (Об'явл. 22.15)
І задумався я, - в чому ж причина такої гаданої нелюбові всеблагого Ісуса до псам.
Адже в давньоєврейських священної традиції ставлення до собаки цілком поважне. «Не живи в місті, де не чути гавкоту собак», - йдеться в Талмуді.
Більш того, в Східній церкви широко поширене переказ про доброго спілкуванні Христа з псоглавцев:
І зверненні одного з кіноцефалов (псоглавцев) в християнську віру.
А в Західній церкви собака вважалася символом пастиря Господа і була емблемою духовенства (наприклад, католицький домініканський Орден отримав своє найменування від того самого поняття - «Domini canes» ( «Пси Господні»), а в усипальницях хрестоносців біля ніг статуй померлих воїнів зображували собаку як знак слідування за прапором Господа з відданістю).
Сумніви мої розвіялися несподівано, після участі в камлании, яке проводив якийсь молодий, але вже досвідчений бурятський шаман з роду Чімітових.
Виявилося, що в багатьох мовах слово собака утворено на основі звуконаслідування її гавкання.
Так, наприклад, по-монгольські собака - НОХОЙ; по-китайськи - ГОУ; по-арагонской - ДОС;
по-аварських - ГЬОЙ.
Логічно припустити, що семітські племена пішли тим же шляхом і на тій мові, який вживав Ісус, собака могла називатися ГОЙ. А тому, на мій погляд, не нічого дивного, що це ж слово стало вживатися етнічними євреями для позначення всіх осіб іншого етнічного походження.
Підтвердженням сему висновку можуть служити слова відомої оперної співачки, етнічної русинки Мілени Котляр. «У русин гох або гоя (є ще діалекти - там багато) - це хто завжди був за двором - мандрівники всякі і. а Ізраїлі - це хто коли небудь побував в конкретно Вашому дворі. »
22І ось, жінка ханаанеянки, вийшовши з тих місць, кричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя жорстоко беснуется.23Но Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його: Відпусти її, бо кричить услід за нами.
24Он же сказав у відповідь: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого.
Тобто, на мою оціночним думку, в Його наступній фразі ". Не годиться взяти хліб у дітей і кинути щенятам." (Мф. 15.26) під дітьми слід розуміти синів і дочок Ізраїлю, а під псами - представників інших людських племен, але ніяк не представників Canis familiaris.
Тепер в голові моїй панує єдність ясності і простоти, бо позірна суперечність між текстами Нового і Старого заповітів, щодо собак, - знято!