Вступ
Конституційне право зарубіжних країн знає багато інших форм народного волевиявлення крім виборів. Для цього в різних з Тран більш-менш шир око використовуються і такі форми, як референдум, або плебісцит, всенародне опитування і всенародне обговорення. При всій близькості цих форм народного волевиявлення треба бачити і відмінність між ними. Найбільшого поширення серед них отримав референдум.
Рефері? Ндум (від лат. Referendum - те, що повинно бути повідомлено) - механізм правління, що передбачає вирішено ие найбільш важливих для суспільства питань (рішення з конституційних, законодавчих чи іни м внутрішньо- і зовнішньополітичних питань) за допомогою всенародног про голосування, результати якого мають вищий правовий статус і обов'язкові для вико нання всіма державними органами.
Референдум - важ нейший інститут прямої демократії. Являє собою безпосереднє правотворчість народу. Референдум - це один із способів участі громадськості в прийнятті рішень, важливих для держави і для до аждого окремого громадянина. Прийняте людиною рішення впливають т на результат процедури і д олжно бути підкріплено обізнаності остю (інформованістю) з даного питання.
Умови проведення референдуму і його проце дура регулюються конституціями і законод ательством відповідних стор ан.
-
поняття референдуму
Мета референдуму слід відрізняти від мети виборів. Референдум проводиться для прийняття закону, вирішення територіального питання, ратифікації міжнародного договору. Наприклад, Маастрихтський договір був ратифікований в Ірландії і Франції (відповідно до конституцій цих країн) за допомогою референдуму. [5, c. 163]
Референдум (від лат. Referendum - те, що слід повідомити) - один з найважливіших інститутів безпосередньої, прямої демократії, що виражається в голосуванні виборців з найважливіших питань державного і суспільного життя, за допомогою якого приймається державне чи самоуправденческое рішення. Рішення, що приймаються на референдумі, зазвичай вважаються остаточними і володіють найвищу легітимність. Вони мають силу закону, а часто і більш високу силу, оскільки досить загальновизнаним є думка, що підсумки референдуму не можуть і не повинні змінюватися звичайним законом парламенту. Вважається, що рішення, прийняте на референдумі, - це рішення самого народу, а не його представників. На відміну від голосування на виборах голосування на референдумі вирішує питання не про отримання будь-якого мандата (наприклад, депутата, президента ін.). а про схвалення або несхвалення будь-яких планів, програм, дій, заходів і ін. мають загальнонаціональний або місцевий характер. У деяких країнах незалежно від наслідків будь-яке голосування виборців називається референдумом. Але таке розуміння не є характерним для більшості країн. [4, c. 332]
Референдум являе ться сучасною формою безпосередньої демократії, хоча у нього були історичні попередники. У Стародавньому Римі в період республіки існувала практика плебісцитів (лат. Plebiscitum), тобто рішень плебеїв, які приймалися зборами членів відповідного стану. Сьогодні термін «плебісцит». вважається синонімом терміна «референдум» або служить для позначення одного з різновидів референдуму.
Сам термін «референдум» запозичений з досвіду державного владарювання XVII - XVIII ст. в Швейцарії, коли ця країна існувала як союз незалежних кантонів. Одним з органів такого союзу було зібрання представників від кантонів. У багатьох кантонах це фактично були представники від громад, їх складали. У разі, коли на цих зборах розглядалися питання, для вирішення яких представники не мали повноважень, рішення ухвалювалися ad referendum (лат. - до подальшого розгляду), тобто з умовою їх подальшої передачі на розгляд в кантони (громади). На наступних зборах з'ясовували ухвалення цих рішень в кантонах і визнавали їх затвердженими. [6, c. 185]