Активна діяльність живих організмів охоплює відносно невеликий шар поверхневих оболонок нашої планети. Його межі визначаються комплексом умов, що допускають стійке існування спільнот живих організмів. Як уже відзначено, до складу біосфери входять нижня частина атмосфери, гідросфера і поверхневі шари літосфери, переважно зазнала вивітрюванню за участю живих організмів її частина - грунт (педосфера, або едафосфера).
Кожна з цих геологічних оболонок планети має свої специфічні властивості, які визначають не тільки набір форм живих організмів, що мешкають в даній частині біосфери, а й їх основні морфофізіологічні особливості, формуючи своїм впливом принципові шляхи еволюції і становлення фундаментальних рис життєвих форм наземних, водних і ґрунтових організмів. Таким чином, повітряна, водна і грунтова оболонки земної кулі є не просто простір, заповнений життям, але виступають як основні середовища життя, активно формують її складу і біологічні властивості.
v Гідросфера. В поняття гідросфери включають всі типи водойм. У найбільш загальному вигляді застосовується розподіл гідросфери на Світовий океан, континентальні води і підземні води. Оскільки основна маса води зосереджена в водоймах океанічного типу (табл. 1.1), властивості водного середовища зазвичай розглядають на прикладі Світового океану. Океан займає близько 71% поверхні Землі, тоді як на внутрішні водойми доводиться лише близько 5%.
Таблиця 1.1. Розподіл запасів води в гідросфері (за М. І. Львовичу 1967)
Складові частини пшоосamp; еои
Відсоток від загального обсягу
Загальна маса, IO20 г
Своєрідність складу сучасної атмосфери Землі виражається в незначному вмісті інертних газів (крім аргону) і молекулярного водню. Склад атмосфери сильно відрізняється від вулканічних газів, за рахунок яких вона виникла в далекому минулому. Его свідчить про те, що протягом геологічної історії Землі відбувалися потужні процеси, що змінили склад її газової оболонки. Ці процеси пов'язують з активністю живого населення біосфери. І справді, розрахунки показують, що в добіологіческйй період атмосфера Землі мало відрізнялася від близької до неї за розмірами і відстанню від поверхні Сонця Венёри (табл. 1.4).
Таблиця 1.4. Порівняння газового складу атмосфери Землі і Венери (по Г.В. Войгкевіч, 1983)
* В умовах відсутності фотосинтезу і карбонатів на Землі.
Властивості газової оболонки Землі неоднакові по вертикалі. Зокрема, велике значення має висотне падіння атмосферного
Мал. 1.2. Різноманіття форми тіла риб (по Г.В. Нікольському, 1961):
0-сарган, б - скумбрія, в-лящ, г-місяць-риба, д - камбала, е-вугор, ж - «сельдяной король», з - кузовок, і - скат
тиску: на висоті близько 6200 м його величина зменшується вдвічі в порівнянні з рівнем моря. Цей фактор важливий для фотосинтезу в силу залежності цієї реакції від парціального тиску СОГ, а також для аеробних організмів, поскольку7 процес газообміну прямо залежить від величини парціального тиску кисню.
He цілком однаково і стан газів на різних висотах. Умовно атмосферу прийнято ділити на гомосферу і гетеросферу. Кордон між цими зонами лежить на висоті близько 100 км. гомосфера характеризу-
ється однорідним і стійким газовим складом; саме до цієї частини атмосфери відноситься приводиться у всіх довідниках «стандартне» співвідношення газів (див.