Здійснилося! Онуку перевели з російської гімназії в українську, що знаходиться просто під будинком.
Чотири роки тому, коли Єві потрібно було йти в перший клас, дочки сказали «ні місця», і довелося йти туди, де було місце.
Перехід з однієї школи в іншу для дитини дуже травматичний психологічно, але, як раз, п'ятий клас найзручніший час для таких маніпуляцій.
Внучка бунтувалася страшно, «ви не маєте права так зі мною чинити!».
А все через те, що у неї подружки на групі продовженого дня в старій школі.
Довелося популярно пояснити, що продовженого в п'ятому класі все одно не буде, а якщо подружки справжні, то два квартали подолають, щоб зустрітися у вільний час.
Однак сплив ще один неприємний аспектік. У новій школі з першого класу діти вивчають дві мови, а Єва вчила тільки англійська. Гостро постала проблема німецької мови.
Вовка, який учив вже цілий п'ятий клас ця мова, хмикнув:
- Найстрашніше слово «білочка»!
Ми посміялися, але виявилося, що хлопець мав рацію.
Коли дійшли до теми «Дикі тварини», застопорилися саме на «білочку». Тиждень Єва вчить «Eichh; rnchen». Вимовляти вже виходить, написати поки ніяк!
Альошка, спочатку байдужий до наших занять, заявив:
- Я теж буду писати з Євою диктанти.
І правда! Що ж він даремно вчив весь перший клас німецька мова ?!
Взяла спеціально саму легку тему, «сім'я».
Спочатку послухали і подивилися урок, а в кінці кожного уроку диктант з подальшою перевіркою.
Процес пішов. Раптом на другому слові Альошка кричить:
- Я забув, як пишеться буква «п»!
Ну, підказали йому цю букву.
На третьому слові знову заминка.
- Ти що, букв не знаєш?
- Не знаю, - каже. - Ми в школі букви не писали.
- А як же ти диктант зібрався писати ?!
Посміялися над майбутнім другокласником, і написала Єва диктант без нього.
Правда, два слова, «Oma» і «Opa», Альоша все-таки написав правильно сам.
Дивно, що я згадую слова, які вчила понад сорок років тому ...