Поняття про морфології, її предмет і методи вивчення.
Морфологія (грец. Morphe - форма, logos - вчення) наука про фор-ме і будову організмів, є розділом біології (грец. Bios - життя) - науки про життя у всіх її проявах. Морфологія тварин тісно пов'язана з зоологією, фізіологією і екологією. Предметом вивчення морфології тварин як науки є зовнішня форма тварин ор-ганизмов, їх органів, топографія, зовнішню і внутрішню будову органів і систем органів, їх тканинна організація і, нарешті, будова клітин і неклітинних структур, що входять до складу органів і організму в цілому. Завдання морфології - пізнання статики і динаміки форми на всіх її рівнях.
Морфологія має кілька напрямків: функціональна морфо-логія - досліджує будову органів в процесі їх функціонування і зміни в структурі органів зі зміною їх функціональної активно-сті; екологічна (грец. oikos - батьківщина, місце проживання) морфологія - зміни в структурі органів під впливом зовнішніх умов; вікова морфологія - перетворення в будові органів в процесі індивіду-ального розвитку особини; еволюційна морфологія - зміни в ладі-ванні органів і їх систем в ряду тварин форм в міру ускладнення їх організації в процесі історичного розвитку (в еволюції).
Термін «морфологія» був запропонований в 1817 р великим німецьким поетом і натуралістом Йоганном Вольфгангом Гете, яку він визначив як «вчення про форму, освіті і перетворенні органіч-ських істот».
Вчення про зовнішній формі органів і їх внутрішню будову, видимим неозброєним оком, називається анатомія (грец. Anatome - розсікти-ня, розріз). Областю анатомії, що вивчає органи в їхньому природному морфологічної та функціональної зв'язку у вигляді систем органів, є описова, або системна, анатомія. Дослідженням зовнішньої форми тіла, співвідношенням і пропорцією його частин в статиці і динаміці займаючи-ється в основному пластична анатомія. Топографічна анатомія описує розташування і просторові взаємини органів в різних ділянках, частинах і областях тіла. Відмінності в формі, будові і розташуванні однойменних органів і систем у різних порід, видів, родин, класів тварин вивчає порівняльна анатомія. З зображені теніем мікроскопа стали розвиватися такі науки, як мікроскопічна анатомія (грец. Micros - малий, scopeo - бачу) або приватна гістологія - наука про будову деталей органів, невидимих неозброєним оком, загальна гістологія (грец. Histos-тканина) наука про тканинах живого організ-ма, ембріологія (грец. embryon - зародок)-наука про розвиток заро-дихаючи і плода, цитологія (грец. cytos - посудина, клітина) - наука про ладі-ванні і життєдіяльності клітини.
Об'єктом вивчення морфології сільськогосподарських тварин яв-ляють всі види домашніх ссавців, птахів і риб, що використовуються в сільському господарстві. Найбільш вивчені кінь, свиня, рогата худоба, ку-Ріца. Сучасна морфологія досліджує не тільки будова організму дорослої тварини, але і зміни будови в процесі їх росту, роз-ку, селекції, під впливом умов годівлі та утримання.
Розвиток науки багато в чому залежить від методів дослідження. Так, в анатомії основним методом, що збереглися до теперішнього часу і відпрацьовано-женним в її назві, вважається розсічення, препарування трупів з по-міццю різних інструментів. На живих об'єктах багато деталей будів-ення вивчаються за допомогою огляду, обмацування (пальпації), вимірювання. Розробка методу наливки судин привела до появи корозійних методів дослідження. Пропозиція Н. І. Пирогова вивчати взаіморас-положення органів і їх частин на заморожених трупах сприяло накопиченню відомостей по топографічної анатомії. Рентгенографія дала можливість вивчати будову скелета і порожнинних органів (при наповнити-ванні контрастує речовиною) на живій тварині.
Початковими методами гістології та ембріології були роздавши-ливание, препаровка, мацерація і расщіпиваніе голками. Вдосконалять-вання мікроскопічної техніки, застосування барвників та інших ве-вин, що дають кольорові продукти хімічних реакцій, призвело до бурхливо-му розвитку цих наук. Зараз вони мають у своєму розпорядженні багатий арсенал мето-дів дослідження. Мікроскопічний, або світлооптичних, фазово-контрастний, люмінесцентний, поляризаційний методи застосовують для вивчення тонкої будови тканин, органів, клітин на забарвлених і не-забарвлених препаратах за допомогою світлового мікроскопа в прохідному, відбитому або змішаному світлі; ультрамікроскопіческій- для суб-мікроскопічної будови тканин, органів і клітин за допомогою елек-тронного мікроскопа; гістохімічних, диференціальне центрифуги-вання, радіоавтографіческій- для функціональної активності струк-тур за допомогою модифікованих (специфічних, пристосованих) хімічних методів; культура тканин, цейтраферні мікрокінозйомок, вітальна забарвлення, пересадка органів і тканин - для прижиттєвих ис-ліджень структур. Існує макро-мікроскопічний, або субмак-роскопіческій, метод досліджень, що знаходиться на стику анатомії і ги-стологіі, коли об'єкт дослідження занадто великий для сильних увели-чень і трудноразлічім нево-
збройовим оком. При цьому методі користуються лупами або мікро-скопом з невеликим збільшенням, в тому числі стереоскопічним, що дозволяє бачити дрібні структури об'ємними.
Короткі відомості з історії морфології. Зачатки анатомічних відомостей виникли в далекій давнині: серед наскальних давньо-палеолітичних малюнків є зображення внутрішніх органів і позво-нічного стовпа. Цивілізація Стародавнього Сходу зробила значний крок вперед в пізнанні природи, намагаючись пояснити навколишній світ. У єгипетському папірусі Еберса (XVI ст. До н. Е.) Міститься досить по-подрібнена анатомічна термінологія. Накопичені знання надали віз-дію на науку античної Греції і Риму. Основоположником анатомії і фізіології в Стародавній Греції вважають лікаря і філософа Алкмеона Кротонского (кінець VI - початок V ст. До н. Е.). Він перший почав анатомо-ровать трупи тварин для наукових цілей і зробив ряд важливих висновків про роль органів. В цей час закладаються основи матеріалістичної філософії (Анаксагор, Демокріт). Сучасником і послідовником Де-мокріта був найбільший лікар античності Гіппократ (460-377 рр. До н. Е.). Внаслідок заборони розкривати людські трупи Гіппократ і його учні вивчали будову тіла і органів на тварин. Найкраще ними були вивчені скелет, серце, внутрішні органи. У IV ст. до н. е. Арісто-тель охопив весь коло біологічних знань того часу і по праву вважається засновником зоології, порівняльної анатомії та ембріології. Однак дуалістичні (подвійні) філософські погляди Аристіт-ля, протиставлення «пасивної» матерії активному «перводвігате-лю» в подальшому відіграли негативну роль в розвитку біології.
У III-I ст. до н. е. центр науки і культури переміщається в Александ-рію. Там працювали знамениті лікарі Герофіл і Еразістрат, які так-леко просунулися у вивченні нервової системи.
Новий осередок культури виник в середні віки в державах Передньої і Середньої Азії. Особливо великий внесок зробив таджицький учений Ібн-Сіна (Авіценна, 980-1037). Його багатотомна «Канон лікарської науки» містить масу відомостей анатомічного і фізіологічного характеру.
Початок нового етапу в розвитку анатомії доводиться на епоху Віз-народження (XV-XVII ст.), Коли в рамках феодального суспільства починаючи-ється визрівання капіталістичних суспільних відносин. Швидке зростання продуктивних сил, різнобічне використання природи, гео-графічні відкриття, нові ринки і розширення торгівлі - все це змінило економіку Європи і призвело до перевороту в суспільній жит-ні. Це була епоха культурного підйому, бурхливого розвитку науки, фило-софії, мистецтва.