Класичне визначення предмета "Економікс" було дано в 1935 році Лайонелом Роббінс: "Економічна наука - це наука, що вивчає людську поведінку з точки зору співвідношення між цілями і обмеженими засобами, які можуть мати різне вживання". Вона виходить з того, що основна проблема економічного життя суспільства - це задоволення потреб людей найбільш раціональним способом. Тобто центральне місце в "основному перебігу" сучасної економічної теорії займає людина як споживач. Він має справу з конкуруючими цілями (різноманітними потребами) і обмеженими засобами їх задоволення.
Економіка - це наука про те, як суспільство використовує рідкісні ресурси для виробництва товарів і розподілу їх серед людей. Її ключові поняття: рідкість, вибір, ефективність.
Рідкість - це ситуація, коли наявних виробничих ресурсів недостатньо для задоволення всіх потреб усіх людей.
Економічний вибір полягає в пошуку такого способу розподілу наявних благ і ресурсів, який забезпечує людям при даних виробничих ресурсах найбільш повне задоволення наявних потреб.
Ефективність означає стан економіки, при якому задоволення потреб людей досягається з найменшими витратами ресурсів.
Потреба - це нужда або недолік чого-небудь необхідного для підтримки життєдіяльності людини.
Матеріальні потреби - їжа, одяг, житло.
Духовні - книга, кіно, освіта.
Благо - будь-який засіб задоволення потреб людей.
Таблиця 1.3. Класифікація благ
За способом надання блага в розпорядження споживача:
Річ - відчутний продукт природи або людської діяльності.
Послуга - процес людської діяльності, що задовольняє будь-яку потребу.
За характером задовольняється потреби:
Матеріальні блага (речі та послуги), що задовольняють матеріальні потреби або ж представлені в предметній формі.
Вільні, загальнодоступні блага.
Економічні - блага, наявні в обмеженій кількості.
Базовими постулатами економіки є дві тези, що приймаються за аксіоми:
* Безмежність, або невгамовним, матеріальних потреб суспільства;
* Обмеженість, або рідкість, економічних ресурсів.
Слід чітко розрізняти самі потреби, механізм їх реалізації і форми вираження потреб. Так, людині була завжди притаманна така первинна потреба, що збереглася до наших днів, як потреба в житлі. Матеріальне втілення її буде різним у залежності від історичних, кліматичних умов, а також національних традицій (печера, хата селянина, палац, вігвам, юрта, сучасна квартира і т. Д.). Форми втілення потреб можуть бути самими разнообраз-ними, проте, всі вони задовольняють одну і ту саму потребу, раз-Ліча лише міра задоволення цієї потреби.
Якщо для простоти звернутися до матеріальних потреб окремого індивіда як споживача, то його матеріальні потреби напря-мую пов'язані з умовами його життєдіяльності: житло, їжа, одяг, засоби пересування, засоби догляду за всім перерахованим вище. Форми реалізації та втілення даних потреб, підкреслимо ще раз, найрізноманітніші і залежать від технологічного укладу, панів-ного в даному господарстві. Саме рівень досягнутого в суспільстві виробництва дозволяє створити адекватну даному історичному пе-ріод матеріальний носій потреби. І в цьому сенсі реалізація всіх матеріальних потреб завжди обмежена рамками наявного в даній господарській системі технологічного способу виробництва. Таким чином, сам по собі перелік матеріальних потреб індиві-да далеко не безмежний, не безмежні також форми матеріального втілення даних потреб.
Можна ускладнити завдання - розглядати індивіда як окреме домогосподарство, в цьому випадку він виступає і як традиційний спожи-тель різних економічних благ, і як постачальник економічних ре-сурсів. Коло матеріальних потреб його значно розшириться за рахунок чисто економічних потреб, пов'язаних з постачанням (прода-жів) іншим економічним суб'єктам своїх ресурсів. У зв'язку з цим перед-стоїть відповісти на наступні питання:
* Чи є матеріальною економічна потреба в здачі в оренду індивідом житлового приміщення?
* Чи матеріальної потреба в отриманні заробленої плати?
* Матеріальна потреба в отриманні земельної ренти, нормального прибутку і т. Д.?
Очевидно, що результат реалізації перерахованих вище потреб матеріальний, як і в випадку з простими нагальними потребами, що дозволяє віднести їх до розряду матеріальних. Відразу можна відзначити, що безмежність даних потреб дуже умовна і в кожному конкретному випадку визначається вартісним еквівалентом продаваного (здається в оренду) ресурсу. Так, зарплата залежить в першу чергу від досвіду і кваліфікації працівника, величина земельної ренти визначається виходячи зі співвідношення ціни землі і позичкового про-цента і т. Д.
Якщо звернутися до матеріальним потребам фірми, то теза про безмежність потреб також набуває умовний характер. Для фірми потреби виступають у вигляді перш за все потреб в різних економічних ресурсах, необхідних їй для виробничої діяльності, величина необхідних ресурсів залежить від уже сформованої структури виробництва, попиту на продукцію даної фірми (для вже функціонуючої на ринку фірми) або від проектних показників (для вперше виходить на даний ринок фірми). Після завершення очеред-ного циклу виробничого процесу, фірма може зорієнтуватися на колишній або менший обсяг виробництва, в цьому випадку її потрібно було-сти в ресурсах не перевищать попередній рівень, або збільшити запропонованого-ються, що викличе, як наслідок, потреба в додаткових еко- мических ресурсах. Але і в останньому випадку міркувати про безмежність потреб фірми не надто коректно.
Є ще один важливий аспект даної проблеми, а саме - проблема сенсу господарювання та пошуку інді-видом свого місця в соціумі. Проголошення безмежності матері-альних потреб зводить сенс людського життя до потребітельст-ву, вічній гонитві за новими формами втілення тих чи інших матері-альних потреб, роль людини в соціумі, отже, - бути виключно споживачем. Господарська система з властивим їй механізмом спрямована на забезпечення даного процесу, сенс господарювання - споживання.
Істотним методологічним недоліком розгляду потреб в Економікс є зведення всього різноманіття суспільних потреб до потреб матеріальним, в той час як система суспільних потреб в масштабах функціонального господарського простору включає:
* Потреби суспільного розвитку (вони безпосередньо пов'язані з виникненням нових виробничих відносин і відповідних їм законів);
* Структурообразующие потреби (в техніко-економічних, орга-ганізаційні-економічних і власне виробничих відносинах):
* Потреби в результатах процесу суспільного відтворення:
* Потреби індивіда як особистості, а не тільки носія робочої сили.
* Вихідний пункт будь-якого господарства;
* Результат функціонування господарської системи;
* Основа формування ціннісних орієнтирів соціуму;
* Основа формування особистості в соціумі;
* Пов'язані з проблемою пошуку сенсу господарювання.
З процесом еволюції господарських систем пов'язана більшою мірою група потреб суспільного розвитку, але навіть їх тільки умовно можна назвати безмежними, так як вони завжди пов'язані з певною системою господарства і реалізуються як всередині неї, так і за її межами, в перехідний період, який передбачає зміну попередньої господарської Системи якісно нової.
Таким чином, твердження в якості основоположного тези про безмежність матеріальних потреб з методологічної точки зору означає:
* Значне спрощення розуміння самих потреб, при кото-ром багатопланова система суспільних потреб (в тому числі потреб даного господарства) зводиться до матеріальних потреб окремих людей, приватних підприємств і уряду;
* Суб'єктивістське визначення потреб;
* Ототожнення різних форм вираження потреб з самими потребами;
* Дослідження потреб перш за все з позиції споживання, а не процесу виробництва;
* Недооцінку факту, що реалізація потреб завжди лімітується рівнем технологічного способу виробництва;
* Ігнорування такої найважливішої потреби, як потреба в праці.
Дотримуючись оскільки він розглядався постулату економіки, рушійною силою об-щественного розвитку виступають лише матеріальні потреби, в той час як нею є вся система суспільних потреб. Єдиними справді безмежними потребами можна вважати пізнавальні, дослідницькі, творчі потреби. Ні-критичне ставлення до положення про безмежності матеріальних потреб веде до утвердження тези про раціональне людині як споживача, служить джерелом концептуального міфотворчості в об-ласті теорії споживчої поведінки, зокрема, при оцінці пре-слушною корисності різних благ.
Другий постулат - теза про обмеженість ресурсів, так само як і перший, далеко не бездоганний. Ресурси, до яких, за Економікс, відносяться земля, капітал, праця і підприємницька здатність, розглядають-риваются з позиції процесу споживання як умова для здійснення процесу виробництва. Однак в процесі суспільного воспроізводст-ва самі ресурси набуває форм:
* Умов процесу виробництва;
* Функціонують в процесі виробництва факторів виробництва;
* Результатів суспільного відтворення, в якості яких вони дають новий імпульс виробництву.
Обмеженість ресурсів не є абсолютною, вона завжди відносна. Так, готівкові освоєні ресурси певного господарства завжди залежать від:
* Величини трудових ресурсів, які виступають прямим наслідком демографічної ситуації в суспільстві;
* Величини функціонуючих в процесі громадського програвання ництва засобів виробництва, включаючи землю.
Величина функціонуючих в процесі суспільного відтворення засобів виробництва визначається панівним на даному етапі розвитку господарської системи технологічним способом виробництва. Саме технологічний спосіб виробництва є обмежувачем для залучення в процес суспільного відтворення додаткових-них ресурсів. Так, зміни, пов'язані з підвищенням рівня вироб-дітельності праці на підприємстві, завдяки технологічним изменени-ям, мають наслідком, як правило, зростання обсягу виробництва, для досягнень-вання якого раніше було б потрібно значне збільшення числа зайнятих. В даному випадку для підприємства (і для суспільства) відбулася зміна величини таких економічних ресурсів, як праця і засоби виробництва.
Ресурси є матеріальне втілення потреб суспільного відтворення, і їх обмеженість носить відносний характер, про неї можна міркувати тільки в рамках певного способу виробниц-ства.
Становлення інформаційного суспільства вносить новий аспект в дану проблематику. Найважливішим економічним ресурсом стає сама інформація, перш за все економічна, яка в процесі потребле-ня не знищується і може багаторазово відтворюватися на различ-них носіях, і в цьому сенсі є необмеженим ресурсом.
Певною мірою є необмеженим і такий економічний ресурс як робоча сила в тій мірі, в якій він свя-зан з пізнавальними, творчими потребами людини, бо стрем-ня до пізнання світу і творчості безмежно і завжди було свойст-венно певної частини будь-якого суспільства.
Розгляд обмеженості ресурсів як базового постулату необхідно в Економікс насамперед для обґрунтування ряду понять, пов'язаних з граничними величинами, а також альтерна-тивних витрат. Останнє поняття при всій своїй наочності не дає відповіді на питання про критерії порівняння різних варіантів вико-вання ресурсів, про те, що лежить в основі порівняння, і т. П.
Базові постулати Економікс є джерелом концептуального міфотворчості, оскільки
* Висвітлюють потреби і ресурси переважно з точки зору процесу споживання, не розглядаючи їх динаміку в рамках процесу суспільного відтворення;
* Визначають і потреби і ресурси лише як необхідні умови процесу споживання, що значно спрощує картину господарського життя;
* Зводять все різноманіття суспільних потреб до матеріальним потребам, тоді як джерелом руху господарської систе-ми завжди виступає вся система суспільних потреб:
* Абсолютизує безмежність потреб, тоді як вона досить умовна, так як різноманітні форми реалізації потреб, їх матеріальне втілення, а не самі потреби; безмежні тільки потреби в пізнанні, творчості, самовдосконаленні, в інформа-ції і т.п .;
* Не враховують, що потреби завжди реалізуються в рамках певної конкретно-історичної системи господарства, отже, форми їх матеріального втілення обмежені рамками можливостей даного технологічного способу виробництва;
* Недооцінюють, що обмеженість ресурсів завжди відносна і характеризується досягнутим в суспільстві рівнем розвитку виробляй-них сил, технологічним способом виробництва;
* Ігнорують нові тенденції в сучасній господарського життя, а саме, що в умовах становлення інформаційного суспільства сама ін-формація є необмеженим економічним ресурсом; крім того, необмеженість властива і такого ресурсу, як пізнавальний, творчу працю.