Бездушних, безд'ушний, -а, -е; -шен, -шна.
1. Без співчутливого, живого відношення до кому-чему-н. байдужий до людей, безсердечний. Бездушно (нареч.) Поставитися до чужого горя.
2. Позбавлений живого почуття, яскравості, гостроти. Бездушна гра акторів.
сущ. бездушність, -я, пор. (До 1 знач.) І бездушність, -і, ж.
Бездушних, у великому сенсі: неживий, без тваринного життя, що не належить до царства тварин; | в тісному сенсі: чи не обдарований людською душею; | який втратив душі, мертвий, який помер або вбитий; | * Що надходить так, ніби-то в ньому не було людської душі, бездушний до страждань ближніх, черствий, холодний, самотня, себелюбний. | Поміщиків, жартівливо, ділять, залежно від володіння їх, на многодушное, малодушних і бездушних. Бездушний хутро (дути), поганий; - дрова (дух, тепло), що дають мало тепла. Бездушність ж. властивість, якість бездушного людини, самотніка. Бездушність пор. то ж, як стан. Бездушнік м. Бездушніца ж. бездушна людина, самотнік, себелюб. Бездушнічать, надходити безсовісно, думаючи тільки про себе, не чуючи потреб і страждань інших людей. Бездушність кого, позбавляти душі, робити бездушним. Користь бездушність людини. Бездушеть, робитися, ставати бездушним.
Бездушних дод. 1) а) Позбавлений чуйності, співчуття; безжалісний, безсердечний. б) Сповнений жорстокості, безсердечності. 2) Позбавлений живого почуття; невиразний, холодний.
Бездушних бездушна, бездушне; бездушний, бездушна, бездушно (кніжн.). 1. Не має душі, неживий, мертвий. Бездушне тіло. || перен. Мертвотний, позбавлений живої ідеї (газет.). Бездушний чиновник. 2. Нездатний до якого-небудь почуття, безсердечний, холодно-жорстокий, що не знає жалю. Бездушна жінка. Бездушний тиран.