Вже досить звичним, а головне, найбільш простим способом піти від виконання своїх зобов'язань - процедура банкрутства. Як правило, це найбільш оптимальний вихід для компанії, яка потрапила в складну економічну ситуацію і не має можливості виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
Сучасне законодавство надало для компанії і їх кредиторів досить широке коло прав, за допомогою яких можна захистити майнові інтереси кожної зі сторін. Тому, проведення процедури банкрутства, як правило, призводить до однієї з ситуацій:
- відновлення платоспроможності боржника, в результаті чого з'являється можливість розрахуватися з кредитором;
- зобов'язання боржника виконуються третіми особами;
- обидві сторони укладають угоду про відстрочку виконання зобов'язань;
- майно боржника передається іншому, як правило, нової юридичної особи, після чого компанія підлягає ліквідації. У такому випадку всі зобов'язання боржника перед кредиторами вважаються погашеними. Причина - відсутність майна у боржника.
Визначальним у вирішенні, який саме з варіантів настане в результаті процедури банкрутства, є те, хто саме став ініціатором процесу. Як правило, заявляє рекомендує арбітражного керуючого. що захищає саме його інтереси і тим самим має серйозну перевагу під час розглядів. Саме тому, щоб максимально зберегти своє майно, ініціатором найчастіше виступає боржник.
Ініціатор - кредитор.
Виступаючи ініціатором запуску процедури банкрутства, кредитор значно підвищує свої шанси на погашення боргів боржником. Основна причина - це можливість поставити «свою» людину в якості арбітражного керуючого, тим самим отримавши можливість першим отримувати інформацію про становище боржника та його діях. Завдяки цьому кредитор отримує своєрідну привілей в суперечці - адже знаючи про плани і діях боржника кредитор може оскаржити сумнівні угоди, відмовляти в наданні згоди на вчинення значних правочинів та інші дії, що ускладнюють боржнику вирішити питання на свою користь. Людською мовою - арбітражний керуючий, поставлений кредитором, всіляко «паскудить» боржнику, щоб той не зміг знайти законний спосіб виведення своїх коштів (що, по суті, незаконно).
Ініціатор - боржник.
Цілком зрозуміле рішення, коли ініціатором виступає саме боржник, враховуючи, що, починаючи таку процедуру, він захищає себе і своє майно від рейдерських атак і отримує можливість розрахуватися з кредиторами.
При запуску банкрутства, боржник отримує безліч способів вирішення своїх проблем з кредиторами - з'являється можливість провести реорганізацію, або ліквідувати компанію (і обидва способи дозволяють максимально безболісно вирішити проблему із заборгованістю). Так, неприємна на вигляд, процедура банкрутства стає своєрідною гарантією для боржника, дозволяючи домогтися балансу інтересів обох сторін. Якщо підійти до цього з розумом, то боржник може не тільки позбавити себе від зобов'язань перед кредиторами, а й списати частину збитків компанії.
Як бачите, банкрутство досить багатоликий і гнучкий інструмент, одночасно простий і досить ефективний. По суті, це єдиний процес в сучасному законодавстві, який, при розумному підході, захищає інтереси кожної зі сторін і діє за принципом «хто встиг - той і сіл».
На сьогоднішній день, банкрутство стало самостійною галуззю права, досить серйозною і відрізняється підвищеною складністю. Використовуючи процедуру банкрутства в своїх інтересах, необхідно володіти відмінними юридичними знаннями і досконало знати порядок і особливості її проведення. Тому головною і першочерговим завданням, що визначає результат процедури, є пошук висококваліфікованого і досвідченого фахівця на посаду керуючого, який зможе забезпечити найбільш вигідний результат.