Конвертованість національної валюти
Конвертованість валюти - найважливіший елемент сучасних меж-родного валютних відносин.
Розглянемо сутність конвертованості національної валюти, види валюти в залежності від ступеня її конвертованості, меха-нізм внутрішньої і зовнішньої конвертованості валюти, причини вве-дення окремими країнами валютних обмежень і форми цих обмежень, а також поняття валютного клірингу: сутність, причини, форми і роль у розвитку міжнародної торгівлі.
Конвертованість національної валюти означає обмін її на іноземні валюти. Як зазначалося раніше, за ступенем конвертуючи-мости розрізняють вільно конвертовані, частково конвертовані і неконвертовані (замкнуті) валюти.
Слід розрізняти також обмін паперових грошей на золото і обмін національної валюти на іноземні валюти.
При вільному обміні паперових грошей на золото проблеми кон-вертіруемості валюти не існує. Ця проблема виникає пості-пінно, у міру демонетизації золота. Вона з'явилася в рамках першої світової валютної системи.
Перша світова валютна система стихійно утворилася в XIX в. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотомонетного стандарту. Юридично система була оформ-лена міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 р яке визнало золото єдиною формою світових де-млостей. В умовах, коли золото безпосередньо виконувало всі функ-ції грошей, грошова і валютна системи - національна і миро-вая - були тотожні, із тією лише різницею, що монети, виходячи на світовий ринок, скидали, за висловом К. Маркса, «націо -нальние мундири »і приймалися в платежі по вазі.
Золотий стандарт грав певною мірою роль регулятора про-ництва, зовнішньоекономічних зв'язків, грошового обігу, пла-тіжних балансів, міжнародних розрахунків. Золотомонетний стан-дарт був відносно ефективний до Першої світової війни, коли діяв ринковий механізм вирівнювання валютного курсу і платіжного балансу. Країни з дефіцитним платіжним балансом ви-нужді були проводити дефляційну політику, обмежувати де-ніжну масу в обігу при відтоку золота за кордон.
Характерно, що і в період тріумфу золотомонетного стандарту міжнародні розрахунки здійснювалися в основному з використанням тратт (перекладних векселів), виписаних у національній валюті, пре-майново англійської. Золото відвіку служило лише для оплати пасивного сальдо балансу міжнародних розрахунків країни. З кінця XIX в. намітилася тенденція до зменшення частки золота в грошовій масі і в офіційних резервах США, Франції, Великобританії. Раз-менниє кредитні гроші витісняли золото. Регулюючий механізм золотомонетного стандарту переставав діяти при економічних кризах. Поступово ефективність золотого стандарту втратила силу, так як він вже не відповідав масштабам зрослих госпо-дарських завдань і умовам регульованої ринкової економіки. Перша світова війна ознаменувала криза світової валютної системи. Золо-томонетний стандарт перестав функціонувати.
З початком військових дій центральні банки воюючих країн припинили розмін банкнот на золото і збільшили їхню емісію для покриття військових витрат. Валютний курс став примусовим і тому нереальним. Були впроваджені валютні обмеження. В період часткової і тимчасової стабілізації (1924-1926 рр.) Вони були скасування-ни. В умовах світової економічної кризи 1929-1933 рр. осо-бенно з 1931 р кордону валютних обмежень розширилися у зв'язку з погіршенням платіжних балансів багатьох країн, відтоком капіталів, крахом золотого стандарту, знеціненням валют.
З початком Другої світової війни валютні обмеження поширенню-Тран майже на весь світ.
У післявоєнний період новим явищем стало міждержавне регулювання валютних обмежень за допомогою МВФ. Спираючись на Статут МВФ, США домагалися від країн-членів Фонду скасування ва-лютні обмежень по поточних операціях і введення оборотності валют. Але в умовах повоєнної розрухи, кризи платіжних ба-Ланса, виснаження валютних резервів це вимога зустріло про-тіводействіе країн Західної Європи і Японії. У ст. XIV Статуту МВФ передбачався перехідний період, протягом якого в країні зберігаються валютні обмеження. Крім того, в Статуті МВФ передбачалася можливість (і в деяких випадках зобов'язаний-ність) країн вводити валютні обмеження щодо руху капіталів в умовах нестабільності економіки. Більш того, можливість отримання-ня кредиту в МВФ була поставлена в залежність від ефективності використання валютних обмежень для вирівнювання платіжного балансу країни. Щорічно проводилися консультації експертів МВФ з відповідними сторонами з проблем валютних обмежень. Це пояснюється тим, що країни вдавалися до таких обмежень в це-лях захисту економіки від кризових потрясінь. Подібну політику щодо валютних обмежень в країнах-членах Фонду МВФ проводить і в даний час.
Валютні обмеження перешкоджають використанню націо-нальних валют в міжнародних розрахунках, валютних та кредитних операціях і вільному обміну їх на іноземні валюти. У разі неконвертируемости валюти держава-емітент (або його уповнова-ченний орган) обмежує або забороняє її обмін на іноземні валюти по поточних операціях платіжного балансу.
У перші роки після Другої світової війни тільки США і Швей-Царія взяли зобов'язання підтримувати конвертованість своїх ва-лют, т. Е. Здійснювати вільний обмін на іноземні валюти по поточних операціях платіжного балансу. Причому конвертованість їх валют поширювалася на резидентів (внутрішня) і нерезіден-тов (зовнішня). Внутрішня оборотність валют дає право гражда-нам і організаціям тієї чи іншої країни здійснювати платежі за гра-ніцу, купувати іноземну валюту без обмежень. Зовнішня оборотність валют надає можливість іноземним грома-данам і організаціям вільно переводити і конвертувати середовищ-ства в прийнятній для них валюті. Конвертованість валюти - не-обходимо умова інтеграції країни у всесвітнє господарство.
Після Другої світової війни Великобританія уклала з рядом держав угоди про відкриття ним перекладних рахунків, з кото-яких фунти стерлінгів переводилися на рахунки тільки цих країн. У 1954 році цей режим поширився на всі іноземні держави, що розширило сферу конвертованості англійської валюти. Учас-ники Європейського платіжного союзу (ЄПС), спочатку ФРН (з 1954 р), Італія, Франція (з 1957 р), а потім і інші, відкрили подібні рахун-та в рамках угоди про платіж в обмежено конвертованою ва-люте . Під тиском США деякі країни доларової зони були змушені підтримувати конвертованість своїх валют в інтересах американських інвесторів. Канада ввела такий тип оборотності в 1952 р
Світовий досвід переходу до конвертованості національної валюти бо-ти дозволяє виділити три основні проблеми цього процесу:
- вибір моменту і визначення термінів введення обміну валюти;
- визначення послідовності введення конвертованості валюти для резидентів або нерезидентів;
- вибір операцій - поточних платіжного балансу або фінан-вих.
Перша проблема. Історії валютних відносин відомі два ва-Ріанта - шоковий і поступовий перехід до конвертованості валюти бо-ти в міру підготовки необхідних передумов. Перший, волюнта-рістскій, варіант (Туреччина, деякі країни Східної Європи) неминуче супроводжується падінням курсу національної валюти і виснаженням офіційних валютних резервів, оскільки підвищується попит на іноземну валюту. Подібна девальвація здорожує їм-порт, що підсилює інфляцію і збільшує валютні втрати при по-гасінні зовнішнього боргу в іноземній валюті. Стимулюючий вплив девальвації на експорт проявляється лише при наявності екс-кравців конкурентоспроможних товарів.
Друга проблема. Світовий досвід свідчить, що зазвичай перевага віддається спочатку іноземним партнерам з метою ско-Рейша їх залучення до співпраці.