Байка про вовків і собак (юрій Костін Рязань)

В одному лісі, де в мирі та добрі
Всі звірі жили дружно і згідно,
Дізналися про раптової беде-
У сусідній гаю стало жити небезпечно.

Ведмідь зібрав звірів всіх на раду
І каже: "Друзі, така справа:
Ми жили з вами мирно багато років,
Є видно і у цього межі.

У сусідній гаю нині немає спокою.
Туди з степів сухих, здалеку,
Койоти руді ні-ні та й заходять,
Зверятам місцевим не дають життя через.

І все б ні чого - там ліс чужий.
І нам до цього гаю справи немає,
Але тільки пугач був в степу сухий
І дізнався у койотів він секрет.

Ватажок їх чорний все ось так вирішив:
Влаштуватися в гаю він готовий;
Потім за дичиною до нас почне ходити
І до нападу на нас готувати псів.

Питання таке: друзі, що робити нам?
Спокійно жити ні в чому наче й не було
Або відсіч дати цим рудим псам,
Поки що їх в гаю дуже мало? "

Макар тут зайчик замайорів до небес:
"Навіщо нам лізти до сусідів - там їх гай!
Не бачу тут для нас я інтерес
У тому, щоб рудих псів порвати нам на шматки!

Ми тут живемо. Не потрібно це нам.
До нам не заскочити руді собаки!
А пугач цей дурний все набрехав!
Вони хороші, вони не забіяки! "

Звірина, напору зайчика почуй,
Згідно закивали головами.
Ведмідь розвів лише лапи від себе,
На ватажка глянув він вовчої зграї.

Вовк старий тихо відійшов убік,
І зграю в гай дальню повів.
Вони пішли всією зграєю, вовк за вовком,
Сусідам на допомогу і за милий будинок.

І під покровом ночі вовки лісу
Зійшлися зі зграєю ворожих собак.
І був відкинутий в степ лиходій-агресор.
Розбили вовки псів і в пух і в прах.

А на раді заєць розорявся,
Він говорив, як з псами добре,
Що погано в гай з лісу вторгатися,
Що, мовляв, за мир ми, і ще, ще.

Повернувся старий вовк, кивнув ведмедю.
Ведмідь рада вирішила тут завершити.
Він не сказав про вовчу їм затію,
Лише оголосив усім по-старому жити.

А зайчик наш щасливо усміхався
(Адже миротворцям є скрізь пошана),
Додому швидше він почав збиратися
Псам передати про збіговисько звіт.

Лише вовки все зализували рани,
Про полеглих братів тихо сумно вили.
Але твердо знали, що своїм вовченят
Вони під сонцем місце зберегли.
------------------------------------
Ось так і в наші дні окремі шакали
Всі думають просунути НАТО на Схід.
Але їх спроби будуть біти і безславно,
Поки народжує наша Батьківщина вовків.

Схожі статті